Сторінка
7

Туристсько-спортивна підготовка майбутніх організаторів туризму у вищих навчальних закладах

Програми вищих навчальних закладів України з підготовки фахівців сфери спортивно-оздоровчого туризму не завжди базуються на таких важливих принципах як система подвійної професійної туристської підготовки, де навчання теоретичних знань об’єднуються з практичнио-теоретичним навчанням за широким профілем, що передбачає професійну підготовку менеджера як здатного до організаційної роботи в туристсько-спортивних структурах різних спрямувань, так і до виконання службових обов’язків організатора туристської роботи.

Характерною рисою професійної підготовки організаторів сфери спортивно-оздоровчого туризму є поетапне накопичення туристсько-спортивного досвіду. Досвід у спортивно-оздоровчому туризмі поступово переходить в туристсько-спортивну мудрість, що розглядається як сформованість умінь і навичок фахівця сфери туризму вміло діяти в екстремальних ситуаціях природного середовища, коли необхідно швидко обирати найбільш оптимальне рішення.

Основні завдання, принципи, методи спортивних тренувань організаторів туристської роботи

Туризм - один із найзахоплюючих видів спорту. Він розвиває і вдосконалює необхідні людині фізичні якості - витривалість, швидкість, силу різних груп м'язів, спритність. Крім того, в туристських походах удосконалюються морально-вольові якості, такі як сміливість, рішучість, дисциплінованість, колективізм, активність, воля та ін. Всі ці якості повинні і розвиватися і вдосконалюватися в навчально-тренувальному процесі майбутніх фахівців зі спортивного туризму.

У системі фізичного виховання основна мета спортивного тренування - досягнення фізичної досконалості людини. У спортивній практиці тренування об'єднує і навчання і вдосконалення майстерності.

У поняття фізичної досконалості, по Н.Р. Озоліну входять: всебічний, гармонійний фізичний розвиток, оволодіння вольовими якостями, оволодіння різноманітними руховими навиками, наявність відмінного здоров'я.

Досягнення високих спортивних результатів у спортивному туризмі можливо тільки при вирішенні основних завдань навчально-тренувального процесу: забезпечення всебічного фізичного розвитку, виховання високих моральних і вольових якостей опанування туристської техніки і тактики придбання необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування; вдосконалення спортивної майстерності.

Зазначені завдання потрібно вирішувати комплексно на навчально-тренувальних заняттях, вони обов'язкові для всіх туристів-спортсменів, від новачків до майстрів спорту при підготовці до змагань будь-якого рангу. Кращі результати дають тренування, на яких враховується фактичне засвоєння спортивних навичок при відповідному дозуванні тих або інших завдань, поставлених кваліфікованим тренером або інструктором.

Для успішного здійснення навчально-тренувального процесу в спортивно-оздоровчому туризмі розроблена науково-методична основа спортивних тренувань, які повинні плануватися і здійснюватися на принципах науковості, всебічності, свідомості і активності, повторності і систематичності, поступовості, доступності, колективності у поєднанні з індивідуалізацією, наочністю і міцністю. Перераховані принципи взаємопов'язані і лише вживання їх в нерозривній сукупності забезпечує високу ефективність навчально-тренувального процесу майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму.

Принцип науковості означає обґрунтованість елементів тренування і всього тренувального циклу вцілому. Прикладом наукового підходу до навчання прийомів, техніки страховки туристів є теоретичний розрахунок сили ривка і демонстрація його наслідків при різній техніці страховки [106].

Принцип всебічності підвищення рівня всебічного розвитку як головної умови зростання високої працездатності. При всебічній підготовці майбутніх фахівців з туризму виробляється безліч рухових навичок, які забезпечують розвиток фізичних якостей, необхідних для виконання спеціальних прийомів техніки і тактики туризму. Всебічна туристсько-спортивна підготовка передбачає гармонійний фізичний розвиток і вдосконалення морально-вольових якостей. Фізична і технічна підготовка невідємні від розвитку морально-вольових якостей, це єдиний взаємопов’язаний процес. Тренування майбутніх фахівців з туризму не повинні носити вузькоспеціалізований характер, оскільки для них найголовніше - отримати хорошу фізичну підготовку і на її основі удосконалювати свою туристсько-спортивну майстерність.

Принцип свідомості і активності - це розуміння цілей і завдань тренування, свідоме і активне використання засобів навчально-тренувального процесу майбутніх фахівців з туризму.

Якщо фізичні вправи і технічні прийоми, що виконуються студентами-туристами із захопленням, активністю, розумінням користі від цих занять, то засвоєння матеріалу буде глибшим. Уміння тренуватися самостійно і активно, з відчуттям особистої відповідальності необхідно кожному майбутньому фахівцю з туризму.

Принцип свідомості особливо важливий при виконанні прийомів, пов'язаних з технікою страховки. На тренуваннях студенти-туристи отримують завдання від тренера, проте контролювати дії, самостійно виявляти і виправляти свої помилки повинен навчитися кожен.

Принцип повторності і систематичності передбачає закріплення і розвиток отриманих знань в процесі регулярних тренувань впродовж тижня, місяця, року, багатьох років. Тренування при цьому повинні проводитися по системі "від легкого до важкого", "від простого до складного" "від відомого до невідомого". Перерва в заняттях негативно позначається на спортивних результатах. Падає працездатність і втрачаються придбані навички. Особливо швидко забуваються найбільш складні елементи техніки страховки і скелелазіння. Тому в системі фізвиховання є загальне правило підтвердження спортивних розрядів кожні два роки. Альпініст, що не зробив протягом двох років сходження відповідної категорії трудності, розглядається як той, що втратив свою кваліфікацію на один розряд і не допускається до сходження без певного тренувального циклу.

Функціональний стан організму після тренувального заняття можна розділити на три фази. Перша - стомлення зі всіма властивими йому ознаками виражається в зниженій працездатності. Друга - відновлення працездатності організму до початкового рівня. Третя - підвищення працездатності до рівня вище початкового. Тривалість кожної фази залежить від міри тренованості, інтенсивності і тривалості. Якщо подальше заняття збігається з першою фазою, тобто з періодом стомлення, то в організмі розвивається хронічне стомлення, так звана перевтома. Якщо подальше заняття збігається з другою фазою, то перевтома виключається, але і не створюються передумови для підвищення працездатності. Найбільший ефект дають повторні заняття в третій фазі.

Педагогічні спостереження і експериментальні дослідження фізіологів дозволили рекомендувати спортсменів третього і другого розрядів у спортивному туризмі проводити 2-3 тренувальних заняття в тиждень з тривалістю кожного тренування від 1,5 до 2,5 год. Спортсменам старших розрядів пропонується тренуватися частіше, 4-6 разів на тиждень і приділяти триваліший час окремим заняттям. Тренувальні заняття з максимальними навантаженнями треба чергувати із заняттями, що мають невелике навантаження, а також з туристськими походами різної складності. Проводити їх слід в кінці тижневого, місячного і тривалішого циклу тренувального процесу.