Сторінка
2
необхідністю підвищення рівня фундаментальності туристської освіти та недосконалістю професійно-кваліфікаційної структури кадрів;
процесами гуманізації, гуманітаризації освітньо-виховної діяльності та їх формальним врахуванням у професійній підготовці майбутніх фахівців для сфери туризму;
потребами культурологічної підготовки фахівців для сфери туризму з урахуванням етно-національних, соціально-культурних та інших особливостей різних регіонів й недооцінкою цього напряму через відомі ідеологічні причини;
необхідністю врахування особливостей становлення і розвитку вітчизняної системи туристської освіти, прогресивних ідей зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців для сфери туризму та їх недослідженістю у вітчизняній педагогічній науці, нерідко ігноруванням у педагогічній практиці;
зрослими потребами щодо теоретичного обґрунтування і науково-методичного забезпечення розвитку і функціонування туристської освіти і відсутністю в Україні спеціалізованих науково-дослідних інституцій [8].
Розв'язання означених суперечностей потребує визначення мети, обґрунтування змісту, функцій і завдань підготовки фахівців для сфери туризму відповідно до міжнародних стандартів, сучасних і перспективних завдань забезпечення конкурентоспроможності українських фахівців на світовому ринку туристських послуг.
Необхідність розв'язання завдань, спрямованих на створення вітчизняної системи туристської освіти, потребує обґрунтування. Сучасна вища школа України потребує переходу на нову концепцію підготовки спеціалістів, яка забезпечить підвищення рівня професіоналізму, компетентності, інтелектуальної культури фахівця. Важливо, щоб отримуючи освіту, студенти формувались як особистості, набували знань, вмінь, ефективно реалізувати особистий потенціал.
Туристська підготовка майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму досліджувалась українськими вченими: В.М. Арзюновим, А.П. Конох, О.Ц. Демінським, В.К. Федорченком, білоруським - В.І. Ганопольським, російськими - І.В. Зоріним, В.О. Квартальним та ін.
Аналіз літературних джерел свідчить про недостатнє вивчення проблеми професійної підготовки майбутніх організаторі туристської роботи у вищих навчальних закладах. Основними проблемами при підготовці туристичних кадрів автори вбачають: обмеженість або відсутність навчальної літератури з туристсько-спортивної підготовки; недостатність матеріальної бази, зокрема для ознайомлення студентів з усіма видами активного туризму (водним, пішохідним, гірським, авто та мото туризмом, вітрильним, лижним, велосипедним); дуже мала кількість аудиторних та практичних годин, що не дозволяє всебічно розглянути важливі питання туристсько-спортивної підготовки (О.Я. Булашев, О. Жданова, Т. Блистів, Л. Голуб, В.М. Зігунов).
Основи формування професійної туристсько-спортивної підготовки майбутніх організаторів туристської роботи
Швидкі темпи розвитку світової економіки і вимоги підвищення ефективності навчально-методичної бази туристської освіти висувають також проблему забезпечення випереджаючих темпів і поглиблення змісту кваліфікаційної структури кадрового потенціалу. Це вимагає від системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів реалізації таких функцій.
Основи туристсько-спортивної підготовки, сутність її успішності в реалізації рекреаційних, та спортивних туристських заходів, базується на всебічній підготовленості їх учасників і керівників. Вони повинні володіти певною фізичною, морально-вольовою, теоретичною і техніко-тактичною підготовленістю, що дозволяє перенести труднощі подорожі, які характерні для даного туристсько-спортивного заходу, подолати без аварій класифіковані ділянки туристського маршруту та технічні етапи змагань, грамотно організувати і провести необхідний туристський похід, та здійснювати керівництво різноманітними туристсько-спортивними заходами. Така професійна туристсько-спортивна підготовка обов'язкова для вчителів фізичної культури, які організовують туристські подорожі з активними формами пересування та інструкторів туристичного супроводу, що проводять рекреаційно-туристські, туристсько-спортивні заходи. За своєю суттю - це процес професійної туристсько-спортивної підготовки, підвищення рівня вчителів фізичного виховання, як інструкторів активних подорожей до організації і проведення різних форм рекреаційних, спортивних туристських заходів, починаючи від оздоровчих походів, змагань, закінчуючи спортивними походами високої категорії та змаганнями з видів спортивного туризму на міжнароднрму та державному рівні.
У спортивно-оздоровчому туризмі професійна підготовленість фахівців з активного туризму дозволяє зокрема правильно оцінити і спланувати посильні для учасників туристсько-спортивних заходів, оздоровчі та фізичні навантаження, знайти найефективніші механізми організації активного відпочинку та оздоровлення учасників туристсько-спортивних заходів і забезпечити їм безпеку.
Туристсько-спортивна підготовленість майбутніх фахівців з туризму дозволяє їм зокрема: ефективно долати характерні природні перешкоди, правильно організувати життєзабезпечення подорожуючих груп туристів в районі подорожі, успішно орієнтуватися на маршруті, переносити граничні для походу даної складності фізичні і психічні навантаження, розробляти та реалізовувати для певної категорії активно-подорожуючих туристів, похідні туристичні маршрути.
Поняття туристсько-спортивна підготовка лише частково співпадає з поняттям "тренування туриста". Термін тренування означає систематичні вправи для придбання або вдосконалення спеціальних умінь і навичок. Поняття туристсько-спортивна підготовка, окрім власне тренування (розвитку) спеціальних рухових якостей, загальної і спеціальної витривалості, оволодіння технікою і тактикою подолання маршруту, включає і навчання методиці планування тренувального процесу, управлінню туристськими заходами, умінням і навичкам життєзабезпечення в екстремальних умовах середовища. Таким чином, поняття "туристсько-спортивна підготовка" охоплює всі теоретичні і практичні аспекти діяльності зі спортивно-оздоровчого туризму і передбачає різностороннє спортивно-педагогічне вдосконалення майбутніх фахівців сфери активного туризму.
Туристсько-спортивна підготовка майбутніх організаторів активного туризму, по відношенню до інструкторських кадрів туризму, повинна розглядатися як спрямований навчальний процес з різним спортивно-педагогічним вдосконаленням.
З погляду на підготовку громадських інструкторів туризму рекреаційних туристських заходів вона може бути як багаторічною (якщо інструктор присвячує свій вільний час туризму і захоплюється туристською діяльністю), так і короткочасною, що спирається на підготовку кадрів до даного окремого туристсько-спортивного заходу. У разі проведення розважальних туристських заходів (наприклад, корпоративного туристського зльоту, тренінгу по командній підготовці і т.д.) спеціальної підготовки самих учасників може взагалі не проводитися або вона проводиться в об'ємі, що потребується для забезпечиння безпеки, безпосередньо перед здійсненням самого заходу.