Сторінка
2

Боргова безпека держави

На­ве­де­нні показники ха­рак­­те­ризують валютно-фінан­со­вий стан країни-бор­ж­ни­­ка, а також рівень її загальної пла­то­спроможності та тимчасової лік­від­ності. З ана­­лі­тич­ною метою ці показники прийнято обмежувати по­ро­говими або граничними значен­нями опти­маль­ного рівня зов­ніш­ньої заборгованості, оскільки до кон­крет­них меж си­ту­ація із впли­вом боргу на економіку і стан фі­нансово-кредитної сфе­ри країни в цілому може пере­бу­ва­ти під контролем держави, а перевищення меж веде до ство­рен­ня і поглиблення кризо­вих явищ в країні.

Оцінити безпечність дер­жа­ви за рівнем зовнішньої забор­го­ва­нос­ті можна шляхом експер­т­них оцінок, порів­ню­ючи боргові індикатори конкрет­ної дер­жави із їх граничними зна­чен­нями, що використовуються у світо­вій практиці. Однак, прог­нозна точність зазначених інди­ка­то­рів та методика їх розрахунку часто не спрацьовує і має виклю­чен­ня. Наприклад, Австралія у 30-х роках і Бразилія в 70-х роках ХХ ст. успішно ви­рі­шу­ва­ли проблеми обслугову­ван­ня зовнішнього боргу, не дивлячись на те, що кое­фі­ці­єнт обслуговування боргу у них помітно перевищував 20%, і, навпаки, Індонезія в кінці 60-х роках ХХ ст. і Заїр в 1975 році змирилися з банкрутством, хоча їх кое­фі­ці­єнт обслуговування боргу не перевищував відповідно 10% і 12%. Тому порогові зна­чен­ня бор­го­вих індикаторів не потрібно сприймати як дог­му. По-перше, такі показники мо­жуть відображати певний стабіль­ний рівень розвитку економіки держави і реальні перспективи її економічного зростання у майбутньому; натомість, в умовах кризового економічного стано­вища держави, від’ємному сальдо її торгового балансу і достатньо неодно­знач­них перс­пек­ти­вах економічного зростання, наведені індикатори і їх порогові значен­ня не можуть бути вичерпними і потре­бують постійного допов­нення і коректуван­ня. По-друге, подані спів­від­но­шення не дають ви­черп­ної інформації про важли­ві по­каз­ни­ки зовнішнього боргу. Вони не можуть, наприклад, адекватно аргументувати спро­мож­ність обслуговувати борг тих країн, в яких бюджетні обме­жен­­ня уряду є ключовими у погашенні заборго­ваності. Уря­ди можуть стикну­ти­ся з труднощами бюджету щодо обслу­го­­ву­ван­ня зов­ніш­­нього дер­жавного боргу (наприклад, пікові навантаження платежів щодо обслу­го­ву­вання зов­ніш­ньо­го державного боргу на Дер­жавний бюджет України у 2000р.), які необов’язково відображаються у зведеному ба­лан­сі зов­ніш­­ніх платежів. Незважаючи на зазна­че­ні недоліки, подані інди­ка­то­ри все ж таки використовуються для побу­до­ви (на певному часовому інтервалі) базової моде­лі гранично до­пус­тимого рівня зовнішньої заборгованості, що не загрожує безпеці держави у фі­нан­со­во-кредитній сфері.

Удосконалюючи систему індикаторів, що характеризують борговий тягар держави, Світовий банк розробив нову методологію[1], яка використовується з 1994 ро­ку для оцінки загальної платоспроможності країн-дебіторів та їх класифікації за рівнем заборгованості. Згідно нової методології, рівень заборгованості держави визна­чають за такими двома індикаторами дебіторської заборгованості:

1) співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування заборго­ва­нос­ті до ВНП;

2) співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування боргу до експорту.

Ці співвідношення оцінюють рівень заборгованості країн за двома важливими аспектами їх потенційної здатності обслуговування боргу:

- експорт (через те, що він забезпечує іноземну валюту для обслуговування боргу);

- ВНП (через те, що це узагальнюючий вимірник створення доходу в економіці).

Згідно з методикою Світового банку, якщо хоча б один із цих двох індикаторів перевищує критичний рівень – 80% (поточної вартості погашення заборгованості до ВНП) або 220% (поточної вартості погашення заборгованості до експорту), то країна відноситься до категорії країн з надмірною заборгованістю. У випадку, коли критичного рівня не досягнуто, але співвідношення складає 3/5 критичного показника (тобто 48% поточної вартості погашення заборгованості до ВНП і 132% поточної вартості погашення заборгованості до експорту), країна відноситься до категорій країн з помірною заборгованістю. Якщо ж обидва співвідношення менші за 3/5 критичного значення, рівень заборгованості країни вважається низьким[2].

Окрім цього Світовий банк також класифікує країни залежно від рівня ВНП на душу населення. Країна вважається з низьким рівнем доходу, якщо ВНП на душу населення не перевищує 765 дол. США і з середнім рівнем доходу, якщо ВНП на душу населення становить більше 765 дол. США, але менше 9 386 дол. США[3].Комбінація зазначених вище критеріїв дає змогу класифікувати країни за певними категоріями (див. Таблиця 2).

Таблиця 2

Класифікація країн за рівнем зовнішньої заборгованості

та рівним доходу

Боргова безпека України: критерії оцінки та проблеми забез­пе­чен­ня

Перш за все зазначимо, що до сьогодні в Україні не існує загальновизнаної мето­дики розрахун­ку боргового тягаря, яка б враховувала стан, а тим паче динаміку економічного розвит­ку в країні. Хоча, в принципі, уже зроблено перші кроки у цьому плані. Зокрема, у грудні 1999 року у пер­шому читанні прийнято законопроект “Про державний борг України”, клю­чо­вою особ­ли­­вістю якого є спроба визначити процедуру управління зовніш­нім бор­гом на основі переліку таких основних показників: відношення держав­но­го бор­гу до ВВП, відно­шен­ня валового зовнішнього боргу до обсягу експорту то­ва­рів і послуг, відно­шен­ня загальної суми річних боргових платежів до доходів від експорту товарів і послуг, а також відношення загальної суми річних бор­го­вих платежів до ВВП. Це, звичайно, не повний перелік індикаторів борго­вої без­пе­ки (вони можуть дати лише часткове уявлення про рівень обтяжливості борго­ви­ми зобов’­язан­нями, які покладенні як на бюджетну, так і платіжну систе­ми дер­жави), але це вже спроба переходу від не контро­льо­ва­ного нарощування дер­жав­них боргів до циві­лізованого управ­ління і контролю за динамікою зов­ніш­нього державного боргу.