Сторінка
1

Боргова безпека держави

1. Поняття боргової безпеки держави та система індикаторів її оцін­ки

Аналіз зовніш­ньої заборгованості суверенних бор­жни­ків з позицій фі­нан­со­вої безпеки держави потре­бує ґрунтов­ного вивчення як можливих механізмів скорочення забор­го­ва­нос­ті, так і оцінки платоспроможності держави. Для цього у світі розробляються методологічні підходи та використовуються різні методики розрахунку еко­но­мічно без­печ­ного рівня зовнішнього боргу, розраховують­ся по­ро­гові значення основних інди­каторів, що харак­те­ри­зують, з одного боку, рівень платоспроможності дер­жа­ви і вплива­ють на її кредитний рейтинг на зовнішньому рин­ку, а з іншого – відо­бра­жа­ють стан боргової безпеки країни, як одно­го із най­впли­вовіших факторів фі­нан­сової ста­біль­нос­ті. При цьому платоспромож­ність держави та її кре­дит­ний рейтинг виступають свого роду індикаторами довіри кре­диторів до держави, виз­на­ча­ючи рівень суверен­ного ри­зи­ку як для кредитора, так і для боржника.

Боргову безпеку держави, як елемент національних інтересів, доціль­но розглядати з позицій комплексного підходу, як підсистему у складній, бага­то­рів­не­вій системі фінансово-економічної безпеки держави. Врахо­ву­ю­чи альтерна­тивні погляди на цю проблему, під борговою безпекою держави слід розуміти певний критичний рівень дер­жав­ної заборгованості, який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи кра­їни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забез­пе­чи­ти певний рівень відносної неза­леж­ності держави, зберігаючи при цьому еко­но­міч­ну можливість країни здій­сню­вати виплати на погашення ос­нов­ної суми і від­сот­ків (відповідно до зафік­со­ва­ного у кре­дит­ному контракті графіку платежів), підтримуючи на­леж­­ний рівень платоспро­мож­ності та кредитного рейтингу. Тоб­то, виконання умов боргової без­пе­ки спрямо­ву­єть­ся на задо­во­лення еко­но­міч­них потреб держави у фінан­со­вих ре­сур­сах із враху­ван­ням того, що перевищення цього кри­тич­но­го рівня може призвести до незво­рот­них процесів щодо мож­ли­вос­тей повернення боргів, їхнього обслуго­ву­ван­ня, до так званої боргової кризи або кризи ліквідності, чи одно­век­тор­ної фінан­сової, еко­номіч­ної і навіть полі­тич­ної за­леж­нос­ті від кредиторів.

Оцінюючи рівень боргового тягаря в державі, до­ціль­но, з точки зору мето­до­логії, чітко розмежовувати два по­нят­тя:

- платоспроможність у широкому розумінні (або за­галь­на пла­тоспро­мож­ність);

- платоспроможність у вузькому розумінні (або стан ліквід­нос­ті).

Перший термін, згідно загальноприйнятої у світі кон­цеп­­ції, оз­на­чає здатність країни-боржника залучати іноземні позичкові ресурси і обслуговувати свій зовнішній борг, не по­рушуючи при цьому нор­маль­ний хід відтворювального процесу, і передбачає підтримку пев­них стабільних темпів економічного зрос­тан­ня. Для характеристики за­галь­­ної пла­то­спро­можності країн в міжнародній прак­ти­ці ви­ко­рис­то­ву­ють­ся ті показ­ники, які порівнюють обсяг зовнішнього боргу з основними параметрами відтво­рювального про­цесу (динаміка ВВП, норма нагро­мад­жень, капіта­ло­від­да­ча та інші). Трактування пла­то­спро­можності у вузькому ро­зу­мінні, як стану ліквідності, перед­ба­чає наявність у країни в даний момент чи період часу певної суми між­на­род­них платіжних засобів, достатньої для по­га­шення поточних бор­го­­вих зобов’язань. Оцінка ліквідності, таким чином, базу­єть­ся на по­рів­нянні розмірів поточних (прогнозованих) плате­жів за зовніш­ні­м бор­гом з наявними (прогнозованими) об­ся­гами ліквідних ресурсів (ек­спор­тна виручка, золо­то­ва­лют­ні резерви, резервна позиція в МВФ, та інші). Отже, зміст двох категорій – загальної платоспроможності і лік­від­ності – до­сить відмінний. Відповідно, боргова криза як криза за­галь­­ної платоспроможності відрізняється від кризи лік­від­нос­ті, ос­кіль­ки ос­тання може бути як симптомом першої, так і виникнути самос­тій­но.

Якісною характеристикою боргової безпеки держави є визначення бор­го­во­го тягаря і рівня платоспроможності. Для оцінки цих параметрів світова практика вико­рис­то­вує близь­ко двох десятків показників-індикаторів і ще більшу кількість їх гранич­них (по­ро­гових) значень. Така кількість індикаторів та їх граничних значень зумов­ле­на різ­но­ма­ніт­­ністю методик, що зас­то­со­ву­ють­ся для їх роз­ра­хунку, а також спе­ци­фікою розрахунку та застосуванням певних макро­­­е­ко­­номіч­них показників кожною окремою державою, родом заборгованості (дер­жав­на, приватна, гарантована дер­жа­­вою) і джерелами її погашення.

Для аналізу боргової безпеки держави Світовий банк пропонує вико­рис­то­ву­ва­ти Мінімальну ста­ндар­тну модель (табл. 1) і, відповідно до неї, виз­на­чати основні боргові індикатори.

Таблиця 1

Мінімальна стандартна модель Світового банку

для оцінки боргової безпеки держави