Сторінка
4

Літературні ігри на уроках читання як засіб літературного розвитку молодших школярів

Дослідження, проведені Н.В.Ігнатенко, засвідчили, що розуміння тексту молодшими школярами є поетапним. На першому етапі відбувається орієнтування у фактичному змісті тексту і виявлення емоційного сприйняття прочитаного. Тут учитель найчастіше використовує підготовчу бесіду, уточнення розуміння учнями смислового і образного значення окремих слів і речень. Розгорнутість другого етапу — читання-аналізу — залежить від складності тексту. При всій важливості розуміння учнями значення окремих слів і висловів, які є у тексті, для пояснення треба вибрати суттєве, від чого залежить загальне розуміння теми та ідеї твору, щоб не було збочення у словотлумаченні. На цьому етапі може бути запропоноване і завдання творчого характеру. Наприклад, у невеликому тексті діти читають тільки перший і останній абзаци. їм пропонується висловити припущення, що може бути у середній частині.

Наступним, третім, етапом є поглиблений смисловий аналіз тексту, метою якого є досягнення розуміння істотних зв'язків, відношень, головних ознак тощо. Основними методичними прийомами цього етапу є завдання на вибіркове читання, а також запитання, що передбачають вільне конструювання відповідей.

Смисловий аналіз тексту має сприяти розвитку літературного мислення учнів, формувати вміння, які необхідні для розуміння внутрішнього стану дійових осіб, розвитку художнього образу.

Рівень сприйняття дитиною літературного твору встановлюється на основі аналізу результатів читацької діяльності (відповідей на запитання до тексту, постановки запитань тощо). Повноцінне сприйняття твори свідчить про високий рівень літературного розвитку. Наявність більш низьких рівнів пов'язано зі ступенем образної конкретизації та образного мислення.

За Т.Г. Рамзаєвою, для дітей молодшого шкільного віку характерні чотири рівня сприйняття: фрагментарний, який констатує, рівень "героя" і рівень "ідеї".

На фрагментарному рівні в дітей відсутній цілісне сприйняття про твір, їх увагу зосереджено на окремих події, вони не можуть встановити зв'язки між епізодами. Безпосередня емоційна реакція при читанні або слуханні тексту може бути яскравою й точною, але діти не можуть словесно виразити свої почуття. Уява розвинена слабко. Учні не завжди можуть визначити мотиви поведінки персонажа. Відповідаючи на запитання вчителя, школярі не звертаються до тексту твору, неохоче виконують завдання, не намагаються визначити авторську позицію, не узагальнюють прочитане.

На констатуючому рівні читачі відрізняються безпосередньою емоційною реакцією, вони здатні побачити зміну настрою, але висловити свої почуття їм важко. Уява розвинена слабко. Увага зосереджена на подіях, вони легко відновлюють їх послідовність, але не завжди розуміють, як ці події пов'язані одна з одною. Учні легко відтворюють ситуацію, описану у творі. За допомогою спеціальних запитань учні можуть вірно визначити мотиви поведінки персонажів, орієнтуючись переважно на життєве уявлення щодо причин того чи іншого вчинку. Авторська ідея залишається незасвоєною. При постановці запитань до твору читачі прагнуть якомога детальніше відтворити подієвий бік.

Читачі, які знаходяться на рівні "героя", відрізняються точною емоційною реакцією, здатністю бачити й передавати в слові динаміку емоцій, співвідносячи зміни своїх почуттів з конкретними подіями, описаними у творі. Діти мають розвинену уяву, вони здатні відтворити образ на основі художніх деталей, причому читацький образ емоційно пофарбований. У творі їх цікавлять насамперед, герої, звідси і назва рівня. Діти правильно визначають мотиви, наслідки вчинків персонажів, дають оцінку героям. За допомогою спеціальних запитань учні можуть визначити авторську позицію.

Читачі, які знаходяться на рівні "ідеї", здатні емоційно відреагувати не тільки на подієвий бік твору, а й на художню форму. Вони володіють розвиненою уявою і відтворюють образ за основою художніх деталей. Діти люблять перечитувати текст, роздумувати над прочитаним. Здатні побачити в тексті авторську позицію, основний конфлікт. Читачі часто звертають увагу на назву твору. Їх узагальнення виходить за рамки конкретного способу. Хоча формулювання можуть бути дитячими, але важливо саме прагнення учня співвідносити роздуми, викликані текстом, визначати проблему, що стоїть у творі.

Отже, дітям молодшого віку властиві чотири рівня сприйняття художнього твору: фрагментарний, констатуючий, рівень "героя" і рівень "ідеї". За рівнем сприйняття можна судити про літературний розвиток учня. Фрагментарний рівень сприйняття нормальний для трьох - п'ятирічних дітей, але для учнів початкової школи перебування на цьому рівні - показник відставання в літературному розвитку. До того моменту, коли діти стикаються з читанням як з навчальним предметом, більшість з них знаходиться на констатуючому рівні і лише трохи учнів у класі можуть сприйняти прочитане на рівні "героя", що свідчить про високий рівень їх літературного розвитку. До кінця навчання в початковій школі сприйняття на рівні "героя" доступне всім учням, а констатуючий рівень - показник відставання в літературному розвитку. Про високому рівні літературного розвитку випускника початкової школи можна говорити, якщо він сприймає художній твір на рівні "ідеї".

Отже, під літературним розвитком розуміють віковий і одночасно навчальний процес «розвитку здібностей до безпосереднього сприйняття мистецтва слова, складних умінь свідомо аналізувати і оцінювати прочитане, керуючись при цьому естетичними критеріями», а також як процес розвитку особистої літературної творчості дітей.

Основними критеріями літературного розвитку молодших школярів є рівень сприйняття самостійно прочитаного твору, читацький інтерес, читацький кругозір – «начитаність», уміння працювати з текстом, розуміння поетичного мовлення, уміння на основі деталей відтворювати цілісний образ, наявність художнього смаку й естетичного ідеалу.

Про літературний розвиток учня можна судити за рівнем сприйняття художнього твору. Дітям молодшого віку властиві чотири рівня сприйняття: фрагментарний, констатуючий, рівень "героя" і рівень "ідеї". На кінець початкової школи всі учні повинні сприймати твір на рівні «героя».

Дидактична гра в навчально-виховному процесі

У пошуках ефективної методики, яка, з одного боку, враховувала б специфічні закони літератури як виду мистецтва, а з іншого – дала б змогу прилучати дітей до активної творчої діяльності, варто звернутися до дидактичної гри. Дидактичні ігри – це ігри, що входять безпосередньо до структури уроку і сприяють засвоєнню, поглибленню й закріпленню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, формування читацької самостійності тощо.

Дидактичні ігри застосовуються у навчанні та вихованні всіх вікових груп дітей. Особливістю їх є те, що вони створюються і розробляються дорослими для навчання і виховання дітей.

Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною ігровою діяльністю дітей. Дидактична гра має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності дітей.