Сторінка
5

Літературні ігри на уроках читання як засіб літературного розвитку молодших школярів

Структура дидактичної гри — це основні елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат. Дидактичні завдання визначаються вчителем відповідно до програми. Ігрові завдання — це ті завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Постановка двох завдань — дидактичних та ігрових — відображає взаємозв'язок навчання і гри.

Ігровий задум у дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві. Наприклад, мета дидактичної гри «Школа» полягає в тому, щоб у цікавій для дітей формі навчити їх правильно описувати об'єкти, розповідати про явища природи. Діти в цій грі виконують роль учнів у школі, «читають», а насправді описують картинки. Іноді ігровий задум має форму ігрового завдання. Наприклад: добери однакові за формою, кольором і розміром смужки паперу. У таких іграх діти, виконуючи ігрове завдання, навчаються диференціювати предмети за певними ознаками.

Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Адже ігровий задум можна реалізувати лише в ігрових діях. Ігрові дії організовують діяльність кожної дитини і об'єднують колектив у грі. Ці дії дуже різноманітні. Іноді вони зумовлені елементами змагання. Наприклад, треба швидко помітити схожість чи відмінність, сказати або не сказати заборонене слово, не пропустити чергового ходу. Ігрові дії полягають у перестановці предметів, їх збиранні, у розкладанні картинок, у наслідуванні рухів тощо. Вони можуть виражатись не тільки в зовнішніх діях, а й у внутрішніх — у розумових операціях (зіставити, об'єднати, класифікувати).

Чим менші діти, тим ігрові дії простіші. Ігрові дії старших дітей потребують взаємодії одних дітей з іншими, певної послідовності, черговості, врахування умов розв'язання поставленого в грі завдання.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри і водночас виконують дуже важливу функцію — організують гру. Правила гри — це точно визначені вимоги до дітей, які даються в ігровій формі. Учитель враховуючи правила гри, визначає спосіб і послідовність дій.

Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань, умінь і навичок, які застосовуються для розв'язання ігрового завдання і таким чином закріплюються в ній як у практичній діяльності.

Дидактична гра має певний результат, що є фіналом гри, надає їй закінченості. Він виявляється насамперед у формі розв'язання поставленого грою завдання і дає дітям моральне і розумове задоволення. Результат гри діти сприймають як певне своє досягнення: відгадали поставлені грою загадки, виконали доручення, ігрові завдання тощо. Для вчителя результатом гри є засвоєння дітьми конкретних знань, вироблення певних умінь і навичок, а також встановлення між ними дружніх взаємин. Цінність дидактичної гри і полягає в тому, що вчитель не тільки визначає її зміст, хід, а й передбачає результат, який є одним з показників розвитку дітей.

Усі структурні елементи дидактичної гри взаємопов'язані між собою, відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму та ігрових дій, без правил, які організують гру, дидактична гра або неможлива, або втрачає свою специфічну форму, перетворюючись у виконання вказівок, вправ.

Особливо зацікавлюють дітей у грі, викликають у них інтерес ігрові дії. Ігрові дії допомагають піднести довільну увагу дітей, засвоїти і закріпити програмові знання.

Діяльність дітей, в якій немає ігрових дій і яка передбачає лише освітню мету, не можна називати грою. Це можуть бути вправи з дидактичним матеріалом. Проте одні й ті самі предмети можна використати і для виконання вправи, і для проведення дидактичної гри. Але основою дидактичної гри є ігровий задум та ігрові дії, а основою вправи — завдання вчителя та виконання його дітьми.

Діти шести-семи років люблять «важкі» ігри, що потребують уміння подумати, що викликають серйозні інтелектуальні зусилля. Чим важче завдання, тим яскравіше й гостріше переживається радість подолання труднощів. Педагог повинен враховувати цю особливість, прагнути до того, щоб навчання в дидактичній грі було цікавим, але не розважальним. Адже вона повинна привчати дітей до тих фізичних і психічних зусиль, що необхідні для роботи. «Гра без зусилля, без активної діяльності - завжди погана гра», - говорив А.С.Макаренко.

Дидактична задача визначається змістом програмного навчального матеріалу і виховними цілями. Ігрові дії складають сюжет дидактичної гри, причому це не завжди практичні зовнішні дії, коли потрібно щось старанно роздивитися, порівняти, розробити й ін. Це частіше усього складні розумові дії, виражені в процесах цілеспрямованого сприйняття, спостереження, порівняння, пригадування раніше засвоєного.

Правила спрямовують діяльність дітей, забезпечують виконання ними поставленої задачі. Вони допомагають учителю керувати грою, мають навчальний, організаційний і дисциплінуючий характер. Як і в сюжетно-рольовій творчій грі, вони роблять регулюючий вплив і на реальні відношення між учасниками, особливо в іграх з елементами змагання. Виконання правил вимагає чесності, засвоєння засобів і культури спілкування, відповідальності, точності. Ігри, у яких діти об'єднуються в команди, формують колективізм, дружбу, переживання за успіхи товаришів і т.д. Управління дидактичною грою завжди здійснює педагог. Він сам - учасник гри. Його позиція перед дітьми відкрита. Педагог ставить задачу, організовує дії, аналізує й оцінює їхні результати.

Управління дидактичною грою потребує такту і майстерності. Об’єднуючи дві форми діяльності - гру і навчання, педагог повинен зберегти самостійний характер гри, ту радість і задоволення, що вона дає дітям, і одночасно домагатися, щоб у дітей формувалися заплановані знання, уміння і навички і здійснювалися якісні зсуви в розвитку пізнавальних здібностей, руховій активності, моральному становленні особистості. Дуже важливо, щоб сам педагог, який використовує ігровий метод, не розділяв у свідомості дітей навчання і гру, як це іноді буває на практиці. «А зараз, діти, ми пограємо .» (мов, повчилися, а тепер відпочиньте, розслабтеся), - говорить учитель. Адже в усіх інших випадках педагог не повідомляє який метод він буде використовувати, наприклад: «А зараз, діти, ми поговоримо з вами про .» Тому у використанні ігрового методу необхідно відразу ставити перед дітьми ігрове завдання.

Дуже відповідальний момент - добір програмного змісту для дидактичних ігор, чітке визначення дидактичних завдань на основі принципу комплексного підходу до розвитку особистості. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри в навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення) її, органічний взаємозв'язок з іншими частинами уроку. При цьому обов'язково виділити ті знання, вміння й навички, що необхідно сформувати в дітей. Тривалість однієї гри в середньому складає 3-5 хв. Кількість ігор на однім уроці не більш 3, одна в першій частині уроку, 1-2 після фізкультхвилинки. Бажано завершити грою урок, це зніме втому і залишить відчуття радості від уроку.