Сторінка
6
Вправа 6. Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Усно перекажіть його докладно. Прочитайте в ньому питальні та окличні речення.
Сосонка
Недалеко від лісу стояла хатка. В тій хаті жив чоловік Максим із сім'єю; було в нього четверо дітей, найстаршому хлопчикові Івасеві було десять літ.
Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смутним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням!
Недалеко від Максимової хати була одна сосонка така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й немаленька, саме мірненька та така зграбнесенька, круглесенька, зелені глиці аж сяють, а молоді пагонки, як свічечки, стремлять, прості та ясні.
Красує сосонка. Прийшла осінь смутна, прийшла зима люта, а сосонці байдуже! Сусідки її, берези та липки, стоять такі сумні та бідні, листячко з їх геть облетіло, а сосонка мовби ще кращою здається поміж смутних товаришок.
Отож і запишалась вона, каже берізкам та липкам:
— А що? Де ваші кучері гарні та рясні? Стоїте деркачами! Ох, що то за хороша річ, як хто шляхетного роду! Нема в світі кращих, як ми, сосни! Ой світе мій, яка ж я гарна та велична!
Величається сосонка, аж тут прилетіла сорока. Сіла в неї на гілці та й каже:
— Че-че-че! Чекай, чекай! — А чого чекати — не каже .
Тим часом сорока таки знала, що казала: вона, бачите, була на подвір'ї в дядька Максима й бачила, як Максим сани ладив; чула й те, як Максим говорив Івасеві, що поїде зрубає сосонку та повезе на продаж (Олена Пчілка).
Крім цього, в процесі роботи над переказом учні оволодівають і “контекстовими” уміннями, а саме: вчаться висловлюватись на тему, підпорядковуючи висловлювання основній думці вихідного тексту, відбираючи матеріал, визначаючи в ньому головне і другорядне, використовувати відібраний матеріал у потрібному порядку.
Учителеві слід пам’ятати, що дитина “розуміє в оточуючому більше, аніж може передати словами” (М. І. Жинкін). Бажаючи щось переказати, учень поспішає, перескакує з одного сюжету на інший, через що його переказ стає малозрозумілим. Прагнучи передати текст буквально, учень не може виділити в тексті основну думку і донести це головне до слухача. Отже, вчителю треба весь час підтримувати думку про те, що головне хотів сказати автор. Від цього залежатиме, які мовні засоби, яку інтонацію треба буде використати, щоб передати зміст тексту відповідно до задуму автора.
Результатом такої роботи є створення кожним учнем свого художнього образу, своєї читацької точки зору, доведення за допомогою тексту свого розуміння позиції автора.
Варто звернути увагу на емоційно - вольову сферу діяльності учнів на уроці читання, оскільки завдання уроків читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитину читати, розвивати її мислення, а в тому, щоб розбудити її душу і серце, тобто викликати певний комплекс почуттів при читанні й аналізові тексту.
Цьому сприяють способи і порядок роботи з текстом як на уроках класного, так і позакласного читання. Найбільш ефективними є :
1) самостійне прочитування та осмислення дітьми ключових для розуміння тексту слів і словосполучень, виділених учителем; оволодіння їх читанням з дошки;
2) передбачення змісту тексту або його частини з опорою на заголовок, ілюстрацію і ключову групу слів;
3) самостійне читання дітьми тексту або його частини вголос;
4) відтворення тексту за ілюстрацією або аплікацією, заучування на пам’ять цікавих словосполучень, виразів, римованих рядків за бажанням учнів;
5) бесіда – дискусія за проблемним запитанням, яке ставить учитель або пізніше-діти;
6) творчі роботи різного характеру.
Основні види мовленнєвих помилок і робота над їх подоланням
Слово - найважливіша одиниця мови, сама різноманітна і об'ємна. Саме слово відображає всі зміни, відбуваються в житті суспільства. Слово не тільки називає предмет або явище, але і виконує емоційно-експресивну функцію.
Вибираючи слова, ми повинні звертати увагу на їх значення, стилістичне забарвлення і сполучуваність з іншими словами. Так як порушення хоч одного з цих критеріїв може призвести до мовної помилку.
Основними причинами мовних помилок є:
Вживання слова в не властивому йому значенні.
Приклад: Вогнище дедалі більше розпікався, палав.
Вживання знаменних і службових слів не враховуючи їх семантики.
Приклад: Завдяки пожежі, спаленілому від багаття, згорів велику ділянку лісу.
Вибір слів-понять з різними підставами розподілу (конкретна відвернена лексика).
Приклад: Пропонуємо повне вилікування алкоголіків та інших захворювань. Якщо йдеться про захворювання, то слово алкоголіки було б замінити на алкоголізм. Алкоголік – той, хто страждає алкоголізмом. Алкоголізм – хворобливе пристрасть до використання спиртних напоїв.
Неправильно вживання паронимов.
Приклад: Людина веде святкову життя. Я сьогодні пуста настрій.
Праздний і святковий – дуже близькі слова, однокореневі. Але значення мають різне:
1) святковий – прикметник до іменнику свято (святкова вечеря, святкове настрій);
2) пустопорожнє – не заповнений, не зайнятий справою, роботою (святкове і пустопорожнє життя). Щоб відновити сенс висловлювань в прикладі, треба змінити слова місцями.
Вживання синонімів.
Синоніми збагачують мову, роблять образною нашу мова. У синонімів може бути різноюфункционально-стилистическая забарвлення.
Вживання омонімів.
Завдяки контексту омоніми, зазвичай, розуміються вірно. І все-таки у певних мовних ситуаціях омоніми неможливо знайти зрозумілі однозначно.
Приклад: Екіпаж перебуває у чудовому стані.
Екіпаж – це візок чи команда? Саме поняття екіпаж вжито правильно. Для розкриття сенсу цього терміну необхідно розширити контекст.
Вживання багатозначних слів.
Використовуючи багатозначні слова, ми маємо бути дуже уважні, повинні слідкувати, чи є це саме те значення, яке ми хотіли розкрити у цій мовної ситуації. При вживанні багатозначних слів (як і при вживанні омонімів) дуже важливий контекст. Саме завдяки контексту ясно, яке значення слова буде доречним.
Приклад: Вона розспівався.
Незрозуміло: чи що вона почала співати, захопився; чи, проспівавши кілька днів, почала співати вільно, легко.
Вживання застарілих слів
Архаизми – слова, які звуть існуючі реалії, але вичавлені по будь-яким причин з активного вживання синонимичними лексичними одиницями, – повинні відповідати стилістиці тексту, інакше вони цілком недоречні.
Приклад: Нині в університеті був день відкритих дверей.
Тут застаріле слово нині (сьогодні, тепер, нині) геть недоречне.
9) Вживання професійних жаргонізмів
Професіоналізми виступають як прийняті в певній професійній групі просторічні еквіваленти термінів: у мові журналістів помилка – ляп; кермо у мові шоферів – бублик. Але, перенесення професіоналізмів в літературну мову небажано.
При виборі слова варто враховувати не тільки значення, яке йому властиве в літературній мові, але і лексичну сполучуваність. Далеко не всі слова можуть поєднуватися один з одним. Межі лексичної сполучуваності визначаються семантикою слів, їх стилістичної приналежністю, емоційним забарвленням, граматичними властивостями тощо.