Сторінка
5
Ці характеристики у більш розгорнутому вигляді представлено нами у тексті роботи.
За результатами констатувального експерименту зразковий рівень вихованості відповідальної поведінки мають 17,0% респондентів в експериментальній групі та 15,6% – у контрольній. На ситуативному рівні відповідальна поведінка вихована у 39,5% учнів в експериментальній групі та в 37,5% - у контрольній. Пасивно-виконавський рівень виявлено у 25,8% та 29,2% підлітків відповідно. Безвідповідальний рівень – по 17,7% представників кожної з груп. Отже, ми мали приблизно однакові вихідні умови для експериментальної та контрольної груп на початку експерименту.
У дисертації кількісні результати щодо рівнів вихованості відповідальної поведінки учнів представлено в діаграмах та прокоментовано у порівняльному аналізі відповідно до прояву в учнів 7-го та 8-го класів окремо і у гендерному аспекті. Ці дані було покладено в основу формувального експерименту.
У третьому розділі дослідження “Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов і методики виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів” представлено обґрунтування педагогічних умов і методики виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів, визначено їх ефективність, висвітлено перебіг формувального етапу експерименту, результати дослідження опрацьовано методом математичної статистики та оформлено у вигляді таблиць і діаграм.
Для здійснення формувального експерименту нами була розроблена експериментальна методика, яка концептуально відповідає теоретичним положенням дисертаційного дослідження та представляє досвід практичної роботи автора. В основу методики покладено зміст, форми і методи активізації виховного впливу на інтелектуальну, чуттєву, мотиваційну, практичну сферу поведінкової діяльності учнів 7-8-х класів та розуміння того, що група ровесників для старших підлітків є найбільш референтною і однією з найважливіших сфер самореалізації, де відпрацьовуються навички колективної взаємодії та різні моделі поведінки.
Розробці методики виховання відповідальної поведінки передував етап моделювання, на якому було розроблено і обґрунтовано модель виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів загальноосвітньої школи та обґрунтовано можливі позитивні зміни у поведінці старших підлітків. Основними складовими моделі визначено суб’єкти виховного процесу, узгоджені мету, завдання, структурні компоненти відповідальної поведінки особистості та педагогічні умови, зреалізовані у напрямах, змісті, формах і методах виховної роботи, критерії оцінки і результат – рівень вихованості відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів.
Дослідницька робота на формувальному етапі експерименту була спрямована на: засвоєння учнями 7-8-х класів норм, правил, прав і обов’язків члена шкільного колективу; усвідомлення моральних принципів співжиття в колективі ровесників та розвиток у них ціннісного ставлення до інших, до себе; формування навичок відповідального поводження, конструктивної поведінки та відповідального ставлення до громадських і трудових доручень; поліпшення мікроклімату класного колективу; стимулювання до позитивних змін у поведінці.
Зміст, форми і методи виховання відповідальної поведінки було реалізовано в експериментальній роботі на основі взаємозв’язку когнітивного, емоційно-ціннісного, мотиваційного та практичного компонентів.
Когнітивний компонент реалізовувався через засвоєння знань про сутність і зміст відповідальності й відповідальної поведінки; права, обов’язки учнів, норми і правила шкільного життя та моральні принципи взаємодії у соціумі, шляхом формування моральної свідомості і усвідомлення ролі відповідальної поведінки для розвитку суспільства та у власній життєдіяльності. Виховна робота, в основному, відбувалася на тематичних класних годинах, у дискусійному клубі та під час зустрічей з фахівцями – юристами, медиками, психологами.
У реалізації емоційно-ціннісного компоненту основна увага приділялася вихованню ціннісного ставлення до себе, інших та предметного світу; критичному осмисленню учнями власної поведінки і вчинків як корисних чи шкідливих; усвідомленню їх наслідків для себе та інших; створенню ситуацій морального вибору; моделюванню умов для усвідомлення учнями залежності емоційних реакцій і поведінкової діяльності. Ефективними засобами педагогічного впливу на старших підлітків виявилися спеціально дібрані вправи та ігрові процедури, тренінг “Розвиток групової взаємодії”. Ситуації, змодельовані у вправах “Капелюх” і “Правильний вибір”, адаптована методика В. Петровича “Моя поведінка в конфлікті” сприяли осмисленню причин і пошуку можливих варіантів подолання конфліктів, вихованню відповідальної поведінки.
У контексті мотиваційного компоненту виховання відповідальної поведінки забезпечувалось шляхом розвитку в учнів 7-8-х класу мотивації до позитивних змін у поведінці, актуалізації потреби вибору і підвищення активності, співвіднесення мотивів, цілей і засобів їх досягнення, усвідомлення власної відповідальності за здійснений вибір. Вибір і активність стимулювалися у різних сюжетних іграх, змодельованих ситуаціях і ситуаціях реального життя класу та школи, у підтримці конструктивної ініціативи. Активна співпраця, зміна соціального статусу учнів у колективі, потреба у вмінні формулювати і відстоювати власну позицію, навички виходу з конфліктних ситуацій не тільки позитивно впливали на процес виховання відповідальної поведінки в учнів, а й активізували процес їх самовиховання.
Практичний компонент нашої роботи наповнювався конкретними справами, зреалізованими у відповідальній поведінці і відповідальних ставленнях до обов’язків учня, члена класного і шкільного колективу; у морально-етичних ситуаціях; у процесі виконання суспільно-корисної праці, участі у загальношкільних акціях, екскурсіях та подорожах; у процесі відстоювання власних позицій і подолання реальних конфліктних ситуацій. Для поліпшення стосунків у класному колективі та підвищення ступеню довіри в ньому, розвитку навичок співробітництва і роботи в групі використовувалися вправи “Ступінь включеності в колектив”, “Я тобі довіряю”, “Золотий стілець”, “Рахуємо разом”. Залучення старших підлітків до учнівського самоврядування забезпечувало умови набуття ними досвіду відповідального поводження і розширення діапазону свободи, творчої і конструктивної діяльності в системах учень—учень і учень—педагог як членів єдиного шкільного колективу. На формування у підлітків уміння приймати рішення, усвідомлення ними особистої відповідальності за їх наслідки була спрямована процедура “Як приймати рішення”. Результатом її виконання стала розроблена спільно з учнями відповідна пам'ятка.
Методами активізації виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів було обрано: діалогову взаємодію, дискусії, моделювання і реальне „проживання” ситуацій морального вибору, самоаналіз, особистісно-орієнтований підхід у доборі завдань і доручень, включення підлітків у активну громадську (суспільно-корисну) роботу в школі, почергову змінність організаторів і відповідальних за справи класу.