Сторінка
7

Виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів загальноосвітньої школи

4. У ході констатувального експерименту за допомогою методів цілеспрямованого спостереження, індивідуальних і групових бесід, анкетування, опитування (в тому числі перехресного), рольових ігор, методу незакінчених речень, моделювання педагогічних ситуацій та їх аналізу, відповідно до визначених критеріїв та показників виявлено чотири рівні вихованості відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів – зразковий, ситуативний, пасивно-виконавський, безвідповідальний. Складено їхні типологічні характеристики.

5. Визначення, наукове обґрунтування та дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов як складових моделі виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів (усвідомлення підлітками сутності й змісту відповідальності та відповідальної поведінки особистості; розвитку мотивації до вироблення власної відповідальної поведінки; ціннісного ставлення до себе, інших та предметного світу; набуття досвіду відповідальної поведінки) забезпечило ефективність комплексного підходу у розробці й реалізації методики формувального етапу експерименту на основі когнітивного, емоційно-ціннісного, мотиваційного та практичного компонентів і використання методів активізації виховного процесу: діалогової взаємодії, дискусії, моделювання і реального „проживання” ситуацій морального вибору, самоаналізу, особистісно-орієнтованого підходу у доборі завдань і доручень, включення підлітків у активну громадську (суспільно-корисну) роботу в школі.

6. Впровадження у практику роботи експериментальних груп моделі виховання відповідальної поведінки в учнів 7-8-х класів загальноосвітньої школи забезпечило помітні позитивні зміни в рівнях її вихованості, про що свідчать кількісні та якісні характеристики (зразковий рівень – 17% до експерименту та 24,3% після проведеної роботи; ситуативний рівень – відповідно 39,3% та 42,0%; пасивно-виконавський – відповідно 25,9% та 23,9%; безвідповідальний – відповідно 17,7% та 9,8%), у поліпшенні мікроклімату класних колективів. У контрольних групах ці зміни були менш помітними.

Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними можуть бути дослідження щодо виховання відповідальної поведінки в інших вікових групах школярів, у різних типах навчальних закладів. Актуальним залишається пошук шляхів і методів виховання відповідальності, запобігання дезадаптованій поведінці і негативним впливам соціуму в умовах загальноосвітньої школи.