Сторінка
1

Технологія особистісно-орієнтованого навчання в дошкільному навчальному закладі

На сучасному етапі свого розвитку освіта України зазнає радикальних змін. Упродовж останнього десятиріччя в концептуальних підходах до її розбудови все виразніше утверджуються цінності гуманістичної педагогіки.

Перетворення традиційної системи освіти на особистісно-орієнтовану вимагає пошуку нових підходів до формування змісту освіти, визначення її структури, а загалом – до управління навчально-виховним процесом на нових На сучасному етапі свого розвитку освіта в Україні зазнає радикальних змін, методологічних і теоретичних засадах. Зрозуміло, що зазначені процеси повинні розпочинатися з дошкільної освіти як вихідної ланки становлення особистості. І вони вже розпочалися.

Так, сьогодні ми маємо досить чітко окреслену законодавчу базу дошкільної освіти: «Національну доктрину розвитку освіти» (2002 р.), «Закон про дошкільну освіту» (2001 р.), «Базовий компонент дошкільної освіти» (1998 р.), у яких відображено тенденції до її гуманізації, передбачено заходи, спрямовані на забезпечення умов для збалансованого фізичного, розумового, емоційно-вольового, морального і соціального розвитку дітей, накреслено орієнтир на виховання особистості, здатної до самореалізації.

Суттєво змінилися методологія та теорія дошкільної освіти України: традиційний функціональний підхід, на якому ґрунтувалася радянська педагогічна наука, поступився місцем особистісно-орієнтованим технологіям навчання та виховання. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні в працях І.Беха, О.Кононко, З.Плохій, С.Подмазіна, О.Проскури, О.Савченко, О.Сухомлинської, В.Сухомлинського та ін. сформульована цілісна концепція особистісно-орієнтованого виховання й навчання.

Аналіз праць цих авторів свідчить про те, що виховання й навчання дітей дошкільного віку обов’язково повинно бути особистісно-орієнтованим. Тому, на нашу думку, модернізація навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах повинна спрямовуватись на реалізацію ідей особистісно-орієнтованої педагогіки, яка передбачає індивідуальний підхід як при проведенні занять так і у повсякденному житті дитини. Серед занять які проводяться в дитячих навчальних закладах провідне місце посідає розвиток мови складовою якої є підготовка руки дитини до письма.

Ряд вчених (Ш.О.Амонашвілі, Б.Г.Ананьєв, А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, М.М.Кольцова, Г.О.Люблінська, Є.М.Потапова та ін.) вважають, що найбільші труднощі у дітей дошкільного віку виникають при оволодінні навичками письма. Це пов’язано з тим, що письмо – складна координована навичка, яка вимагає злагодженої роботи дрібних м’язів кисті руки, правильної координації рухів всього тіла. Оволодіння навичками письма потребує тривалого часу і для більшості дітей дається нелегко.

Відомо, що вміння виконувати дрібні рухи з предметами розвивається переважно до старшого дошкільного віку. Саме до цього віку досягає необхідного рівня визрівання відповідних зон кори головного мозку, розвиток дрібних м’язів кисті руки. Важливо, щоб до цього часу дитина була підготовлена до засвоєння нових знань, набуття навичок (в тому числі письма), а не була вимушена виправляти неправильно сформовані старі навички. Відставання розвитку моторики руки у дошкільному дитинстві неминуче веде за собою невстигання у школі та, як наслідок – труднощі процесу формування особистості. Тому робота по підготовці кисті руки дитини до письма повинна починатися до вступу в школу і для більшої ефективності засобами особистісно-орієнтованого навчання.

Питання створення особистісно-орієнтованої моделі виховання й навчання дітей дошкільного віку та її упровадження в дошкільних навчальних закладах вимагають ґрунтовного дослідження. Зазначене свідчить про доцільність здійснення теоретико-експериментального дослідження з проблеми “Реалізації технології особистісно-орієнтованого навчання в дошкільних навчальних закладах під час підготовки руки дитини до письма”.

Об’єкт дослідження – технологія особистісно-орієнтованого навчання в дошкільному навчальному закладі.

Предмет дослідження – підготовка руки дитини до письма в умовах особистісно-орієнтованого навчання.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність і зміст особистісно-орієнтованого навчання; експериментально перевірити його значущість у формуванні руки старшого дошкільника до письма в умовах дошкільного навчального закладу.

Гіпотеза дослідження. Підготовка руки старших дошкільників до письма в дошкільному навчальному закладі на засадах особистісно-орієнтованого навчання буде ефективною за умов:

• виявлення труднощів у процесі підготовки руки старших дошкільників до письма;

• індивідуалізації навчання під час підготовки руки старшого дошкільника до письма;

• спрямованості вихователя на всебічну підтримку власної активності дитини, створення умов для пробудження й розвитку її здібностей та інтересів;

• психологізації навчально-виховної роботи, забезпечення умов для емоційного та фізичного благополуччя дітей, створення ситуації вибору під час підготовки руки старшого дошкільника до письма.

Завдання дослідження:

На основі аналізу наукових джерел розкрити сутність понять “особистісно-орієнтоване навчання”, “підготовка руки дитини до письма”;

розробити технологію використання особистісно-орієнтованого

навчання у процесі формування початкових навичок письма;

експериментально перевірити розроблену технологію.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового передового досвіду, спостереження, педагогічний експеримент.

Сутність поняття особистісно-орієнтованого навчання і виховання дітей дошкільного віку

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості дітей. У зв’язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісно-орієнтованого підходу до дітей як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвитку особистості дитини.

З огляду на стан дослідження проблеми особистості у сучасній психології та педагогіці майже всі необхідні й можливі психолого-педагогічні компоненти особистісно-орієнтованого підходу потребують подальшого суттєвого опрацювання або корекції у різних аспектах і узгодження одне одного у цілісному контексті.

Гуманістичну традицію – прагнення возвеличення людини, найбільш повного втілення в ній людської суті – було б несправедливо вважати явищем педагогічної думки лише нашого часу. Своїм корінням вона сягає глибинних витоків людської культури. Звичайно посилаються на роботи Протагора, Сократа, Платона, Арістотеля і пізніших римських мислителі: Плутарха, Сенеку та інших. Розквіт гуманізму пов’язують з подоланням релігійно-канонічних та тоталітарних систем середньовіччя, коли відбувався незвичайний злет людського духу, чим ознаменувалась епоха Відродження.