Сторінка
2

Дидактичні умови формування творчих здібностей учнів на уроках фізики

Та ми згодні з позицією О. Морозова та Т. Глотової, яка свідчить, що поняття креативність і творчий потенціал не є тотожними. Так, Т. Глотова пояснює творчий потенціал як потенційну креативність, що себе ще не знайшла й не актуалізувалася.

Таким чином, креативність є складовою частиною творчого потенціалу. Поняття творчого потенціалу визначається цілим рядом складових. В одних дослідженнях виділяють такі креатині здібності: специфічна енергетика, математичні здібності, кмітливість, винахідливість, пізнавальні здібності, схильність до відкриттів та ін. В інших джерелах відзначають прагнення до розвитку та духовного росту, здатність дивуватись, уміння орієнтуватись у проблемі, оригінальність, швидкість засвоєння знань, працелюбність та схильність долати перешкоди у процесі розумових дій. Дуже цікавою в цьому контексті є думка А. М. Матюшкіна, який не тільки узагальнив названі складові творчого потенціалу, а й визначив такі, які особливо яскраво проявляються у навчальному процесі: динамічність психічних процесів; прагнення до створення нового; схильність до пошуку і рішення проблем; швидкість засвоєння нової інформації; вироблення алгоритму дій для рішення нових завдань; вплив емоцій та почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, визначення пріоритетів; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працелюбність, системність у роботі, сміливість у прийнятті рішень; вміння комбінувати, знаходити аналогії; раціональне використання часу та засобів; здатність до над швидких оцінок, рішень і прогнозів; швидке оволодіння навичками, прийомами; здатність до створення нових, оригінальних стратегій вирішення проблем.

Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що до ознак креативності належить інтелектуально – творча активність та ініціативність, індивідуальність, здатність до саморозвитку і т. ін. Творчі люди характеризуються високою інтуїцією, володіють нестандартним баченням та мисленням. Вони досить допитливі, переконливі та незалежні.

Креативність є характеристикою творчості у її дієвому вираженні, тобто креативність – це не мрії та фантазії, а здатність до творчої дії. Термін обдарованість використовується тоді, коли людина демонструє високий рівень креативності, тобто здатності до творчості у якійсь галузі людського буття, або навіть у кількох. Таких особистостей поєднує схильність до нестандартного мислення, та, як наслідок цього, - до створення нового, оригінального .

У більшості досліджень наводяться ознаки творчої креативної особистості, що запозичаються з біографій діячів мистецтва, наукових досліджень педагогів і психологів. Ці ознаки виконують функцію ідеальної моделі для розвитку креативних дітей, а саме: інтерес до розумової діяльності; компетентність, не властива віку; пошук причин, пояснень, висновків; допитливість, схильність до дослідження; різнобічні інтереси і потреба в різноманітній інформації; обмірковані й широкі знання; розвинута пам’ять; багата фантазія та уява, винахідливість; тяжіння до ігор, які потребують сконцентрованої уваги і мають складні правила; уміння самостійно гратися і щось робити; гарне володіння мовою; значний словниковий запас, не властивий даному віку; терпіння, що має прояв у вирішенні, наприклад, навчальних завдань та ін.

Творчість – це продуктивна людська дяльність, що здатна породжувати якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільства. Креативність є необхідною умовою творчості. Якщо творчість розуміється як специфічний процес, що стосується створення нового, то креативність розглядається як потенціал, внутрішній ресурс людини.

Важливою рисою креативної особистості є також сильна і стійка потреба у творчості. Така особистість не може жити без творчості, вона бачить у ній головну мету і основний зміст свого життя. Якою б не була обдарована особистість, які б задатки креативності в неї б не були, головну роль завжди буде відігравати мотивація до творчості.

Творчий процес ґрунтується на натхненні автора, його здібностях, наслідуваних традиціях. Якщо ж говорити про креативний процес, то головною його складовою стає прагматичний елемент, тобто споконвічне розуміння того, навіщо потрібно щось створювати, для кого потрібно щось створювати, як потрібно щось створювати й, відповідно, що саме потрібно створювати. Творчість завжди первинна й фундаментальна, у креативному ж продукті вона підпорядкована прагматичній меті. Креативність – це тільки технологія організації творчого процесу, що не має користі сама по собі, які б завдання перед нею не ставилися. В умовах інформаційного суспільства стає можливим синтез творчості й креативності – творчість - це задум, креативність – втілення.

Головна вимога сучасної школи полягає не тільки у передачі наукових знань, а й розвитку творчих здібностей у школярів молодших класів, щоб вони могли знаходити нові варіанти розв’язку проблем. Дитячий вік має великі можливості для розвитку творчих здібностей. Учні займаються творчічтю, коли самі здобувають базову інформацію, придумують правила, відкривають для себе нові поняття.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики

Творчість людини є методом самовираження особистості, методом впровадження своїх думок, фантазій, гіпотез у практичній діяльності. Творчість людини це вміння реалізувати свої теоретичні знання і практичний досвід у розв’язування конкретної проблеми, причому новим, оригінальним способом.

Розвиток творчих здібностей учнів є одним з актуальних завдань навчання фізики в школі. Відомо, що передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі й міцні знання, уміння й навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимальна самостійність, цілеспрямованість і наполегливість у розв’язуванні задач.

Схильність дитини до творчості виявляється через: розмаїття інтересів, пластичність розуму, зацікавленість, наполегливість. То які ж умови треба створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини.

Проблема організації творчої діяльності учнів на уроках фізики розробляється в різних напрямах: під час вивчення фізичних законів і теорій, фізичного експерименту, на факультативних і позакласних заняттях.

Важливо, щоб під час вивчення того чи іншого розділу фізики учні добре уявляли собі, які спостереження і дослідні факти є вихідними для теоретичних узагальнень, щоб вони самостійно приходили до теоретичних передбачень (гіпотез) і могли б переконатися в їх справедливості за допомогою експерименту. Але цього мало: для розвитку творчих здібностей учнів мають систематично використовуватися творчі вправи. Але, на жаль, цьому приділяється недостатня увага. Учні часто мають формальні знання: вони можуть формально переказати параграф підручника, розв’язати задачу на підстановку даних у відому формулу, але у них виникають труднощі під час розв’язування простих проблем, які вимагають творчого мислення.

Успішний розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики можна здійснювати на основі системи завдань, які вимагають від учнів творчого підходу. Ці завдання мають бути посильними для основної маси учнів, різноманітними за характером діяльності. В умові таких завдань має міститися вимога: на основі здобутих знань пояснити конструкцію і принцип дії певної установки чи приладу або придумати схему того чи іншого пристрою.