Сторінка
2

Формування національної свідомості учнів початкових класів

Стан досліджуваної проблеми формування національної свідомості учнів початкових класів

Необхідно здійснити аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, визначити сутність понять "національна свідомість", "національна самосвідомість", розкрити структурні компоненти національної свідомості особистості, обґрунтувати модель процесу свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями.

Певна увага в процесі дослідження приділяється впливу традицій, національної мови, релігії, звичаїв, мистецької творчості в збереженні нації. Розглянута ідея К. Ушинського щодо принципу народності у виховному процесі, ролі суспільного виховання та його національного характеру в розвитку самосвідомості особистості, акцентовано увагу на сутності виховного ідеалу за Г. Ващенком, ідеях національного виховання В. Сухомлинського.

Серед загальнонаукових методологічних засад розв’язання проблеми педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів провідне місце посідає системний підхід. Цей підхід був базовим у дослідженнях національної свідомості особистості таких вчених, як В. Борисов, Д. Тхоржевський, Г. Філіпчук, М. Фурса та ін. Здійснюючи системно-структурний аналіз національної свідомості особистості, вони зробили предметом наукового пошуку й національну самосвідомість: обґрунтували її структуру, педагогічні умови розвитку самосвідомості тощо.

Національна свідомість у роботі як продукт суспільно-історичного розвитку нації, національного виховання і самовиховання, що виступає у формі психічного відображення особистістю національних цінностей на рівні самоцінних, особистісно значущих і забезпечує високий рівень усвідомлення нею гордості за приналежність до своєї нації й активності в національному культуротворенні.

Національна самосвідомість - це результат повороту свідомості особистості уже на своє "Я", формування нею образу "Я" як національно свідомої людини. Структурними елементами цього образу є знання рідної мови, українських звичаїв, обрядів та традицій, усвідомлення себе як представника певної нації, національної культури та історії.

Встановлено, що різні аспекти стимулювання розвитку національної свідомості особистості досліджувалися науковцями передусім з позиції культурологічного підходу (О. Батухтіна, О. Вишневський, Г. Гуменюк, Г. Кловак, В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук, М. Стельмахович, Л. Ходанич). Результати аналізу показали, що методологічним ядром процесу формування національної свідомості та самосвідомості учня є вчення про націю як форму збереження національної самоідентифікації та історичної пам'яті, засіб історичного поступу саморефлексії нації, а методологічне підґрунтя розгляду проблеми педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості молодшого школяра − гармонійне поєднання системного, культурологічного й особистісно орієнтованих підходів.

Результати аналізу обраної проблеми на теоретичному і методологічному рівнях стали підґрунтям для розробки моделі процесу свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями (рис.1).

Представлена модель враховує теоретичні уявлення психологів про провідний психологічний механізм розвитку особистості як стрижень психологічного супроводу особистісно орієнтованого навчання й виховання учнів (передусім І. Беха).

Структура моделі - це цілісна множина компонентів національної свідомості та самосвідомості особистості молодшого школяра. Компонентами національної свідомості є емоційний і раціональний. Саме емоційне переживання учнем знань про рідну мову, звичаїв, традицій, обрядів свого народу, продуктів народної творчості (воно є результатом відповідного педагогічного впливу) забезпечує їх глибоке засвоєння.

Рис 1. Модель процесу свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями

Як результат усвідомлення культури як самоцінної в учнів початкових класів формуються смислотвірні мотиви оволодіння національними цінностями, а це сприяє повороту національної свідомості особистості молодшого школяра на національну самосвідомість. Йдеться про побудову учнем "Я - концепції" оволодіння національними цінностями. Остання має взаємопов’язані структурні компоненти - когнітивний, емоційний, поведінковий. Емоційно пов'язаний з відчуттям учнем самого себе у ролі суб’єкта оволодіння цінностями національної культури, а когнітивний - з усвідомленням способів досягнення цієї мети, розбіжності в оцінках національного образу "Я" і в його самооцінці. За умови активного самостимулювання молодшим школярем процесу розвитку національної самосвідомості, його поведінка спрямовується на розробку самозобов’язань у сфері оволодіння національними цінностями. Існують не тільки показані внутрішні зв’язки між компонентами цієї моделі, але й її зв’язки із зовнішнім середовищем.

Спираючись на структуру цієї моделі, визначені такі структурні компоненти системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів: створення умов для емоційного переживання учнями цінностей національної культури як особистісних; педагогічне забезпечення процесу осмислення знань про українську культуру; формування у молодших школярів мотивів самоформування умінь та якостей свідомого українця-патріота; безпосередня організація усвідомлення учнями початкових класів розбіжностей в оцінках сформованості національного образу "Я" і в його самооцінці; стимулювання процесів проектування й реалізації "Я - концепції" самоформування цінностей національної культури.

Основні підходи формування національної свідомості учнів початкових класів

Критеріями сформованості національної свідомості молодшого школяра вважаються: ступінь самоцінного ставлення до української мови й інших національних цінностей; ступінь активності в утвердженні цінностей української культури у різних видах діяльності. Показники самоцінного ставлення учнів до української мови й інших національних цінностей: сформованість мотивів їх засвоєння; знання цінностей національної культури; зв'язок продуктів самостійної діяльності дітей з національними цінностями.

Показники активності учнів в утвердженні цінностей української культури в різних видах діяльності: наявність фактів утвердження дитиною в родинному колі та школі значущості національної культури для розвитку особистості та суспільства; систематичність та самостійність у створенні різних продуктів творчості в сфері національного мистецтва за власним бажанням; стійкість громадянської позиції у різних ситуаціях.

За цими критеріями сформованості національної свідомості молодшого школяра необхідно відмітити три групи учнів, які перебувають на високому, середньому, низькому рівнях оволодіння національними цінностями.

В ході практичної роботи над даною проблемою визначено ставлення молодших школярів до цінностей національної культури на початок експерименту, яке загалом свідчило про цілу низку проблем у сфері педагогічного стимулювання розвитку національної свідомості й самосвідомості учня. Зокрема, з 70 учнів, які брали участь в експерименті на його початку, 57,1% не знали "Гімн України", 60% не вважали, що українські пісні є одними із наймелодійніших у світі, 80% не усвідомлювали потребу у поглибленні знань про історію українського народу і таке інше. Результати реалізації завдання щодо встановлення рівнів сформованості у молодших школярів мотивів самоформування знань про національні цінності в кінці першого року експерименту показали, що треба продовжувати кропітку роботу зі створення умов для формування у дітей особистісного сенсу оволодіння національними цінностями, актів цілепокладання у цьому напрямі. Цікавими є отримані дані щодо рангів значущості основних національних цінностей для молодших школярів. Серед цінностей, які найбільше приваблювали дітей в ході формувального експерименту, на першому місті була літературно-народна творчість і тільки на другому - літературна мова. Народні традиції посіли лише п’яте місце, музична народна творчість - шосте, а декоративно-прикладне мистецтво - сьоме.