Сторінка
5

Формування національної свідомості учнів початкових класів

У народних звичаях, обрядах, традиціях В. Сухомлинський вбачав витоки духовності учня початкових класів, джерела його "духовного світу", "духовного життя". Сферу духовного життя людини в педагогічному і психологічному аспектах дослідник пов’язував із розвитком формування її моральних, інтелектуальних, естетичних запитів та інтересів у процесі активної діяльності, стверджуючи, що національне виховання повинне носити діяльнісний характер.

Необхідно розкрити процес національного виховання молодших школярів на уроках народознавства, визначити стан оволодіння учнями початкової школи національними цінностями у процесі вивчення народознавства.

Однією з ефективних форм роботи з розвитку національного виховання учнів початкових класів є робота на факультативних заняттях з народознавства.

Учитель ознайомлює дітей з представниками давніх професій: чумаками, пастухами, пасічниками, гончарями. Значний інтерес та емоційне піднесення в учнів викликають розповіді про мандрівки чумаків. Так, наприклад, лише біля теплих морів у давнину добували сіль. За нею чумаки приїжджали на волах, - долаючи сотні верст, із центральних районів України, а сіль потім вони розвозили по ярмарках і селах. Крім солі, крамарі-чумаки привозили з південних земель рибу, олію, а на виручені гроші купували зерно, шкіру, віск, дерево, дьоготь, з якими знову вирушали за сіллю. Вчитель ознайомлює своїх вихованців з народними висловлюваннями про давню професію - чумацтво: "Не хочеш козакувати, йди чумакувати", "Хто в світі не бував, той дива не видав", "Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче", "Покинь сани, візьми віз", "Тихше їдеш - далі будеш від того місця, куди їдеш". Після розповіді вчителя про чумаків та ознайомлення з відповідними народними висловлюваннями учні за власним бажанням обирають такі завдання: написати твір-мініатюру з теми "Чумацьке життя"; намалювати малюнки (мальовничі краєвиди української природи, які проїжджали чумаки на волах); розтлумачити в своїх щоденниках українські народні висловлювання про нелегке чумацьке життя; знайти у бібліотеці додаткову літературу про чумаків та доповісти усно своїм однокласникам про факти чумацького життя.

Наведемо приклади відповідних доповідей учнів молодших класів. Так, Аліна розповідала про небезпечність чумацьких доріг: "Чумаки виїжджали із села вдосвіта. Ніколи один чумак не вирушав сам у подорож, а приставав зі своїми волами до чумацької громади, на чолі якої стояв досвідчений отаман. Дуже небезпечний був "Чорний шлях" для чумаків, який так в народі прозвали на честь чумацького ватага Шпака, що міцно тримав найскрутнішу дорогу".

З побутом чумаків ознайомила дітей Оля: "У кожній валці був свій кухар, який відповідав за казани, тагани, продукти, ложки. Дуже цікавим є те, як чумаки тримали свої ложки за халявками чобіт. Траплялося так, що халявка раптово могла необережно висмикатися, то чумаки сміялися з розкріпи, жартуючи, що він сало вкрав".

З особливостями від’їзду чумаків у дорогу ознайомила учнів Христина:

"Чумаки залишали свою домівку під вечір. Вони від’їжджали недалеко від села, розкладали багаття та починали готувати вечерю. Так вони робили для того, щоб поблизу від своєї оселі можна було перевірити особистий вантаж, підправити вози перед важкою дорогою, напоїти та нагодувати волів. У селян було особливе ставлення до худоби, яку запрягали у віз. Протягом століть ці невибагливі тварини тягнули крізь степи чумацькі вози. Чумаків дуже дратувала повільність волів, але українець, який звик до чумацького життя, цінував у цих тварин витривалість і невибагливість у харчуванні. Для чумаків віл був справжньою знахідкою".

За результатами вище сказаного можна зробити такі загальні висновки:

1. Встановлено, що в ході вивчення народознавства учні оволодівають такими цінностями, як рідна мова, знаннями змісту народних свят, звичаїв, традицій, обрядів.

2. Провідними умовами ефективного функціонування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру на рівні самоцінних; застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями: усвідомлення знань про національну культуру на самоцінному рівні; стимулювання розвитку в учнів поетичного слуху, відтворювальної уяви, "кольорового" бачення ними національних цінностей, орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі та ін.

Форми, методи і засоби формування національної свідомості учнів початкових класів

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед підростаючого покоління. Тому особливе занепокоєння нині викликає відсутність у більшості дітей віком від шести до десяти років усвідомлення себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації. Зарадити справі може створення такої системи народної освіти, яка виховувала б національно свідомих громадян України. В Україні освіта з кожним роком енергійно набуває національного характеру: вона спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Цілі і зміст сучасної освіти важливо підпорядкувати системі національних інтересів, ідей, головним цінностям духового скарбу українського народу - національним звичаями, традиціям і обрядам.

Якості українського народу, його національного характеру досліджували Г. Сковорода, М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, К. Ушинський, Б. Грінченко, Г. Ващенко, Я. Ярема, П. Кононенко, В. Каюков, М. Стельмахович та інші відомі вітчизняні педагоги.

Національно свідомі, талановиті педагоги С. Ананьїн, О. Астряб, О. Дорошевич, Т. Лубенець, О. Музиченко, С. Русова, І. Стешенко, Я. Чепіга, І. Ющишин заклали міцне підґрунтя процесу виховання підростаючого покоління на основі національних ідей.

Звичайно, введення до шкільної програми такого предмета, як народознавство, вирішить більшість виховних завдань і дасть підґрунтя для майбутньої роботи у плані створення національної системи освіти і виховання молодших школярів. Розпочинати національне виховання потрібно з початкової школи. Певна річ, що для кожного етапу розвитку національної свідомості та самосвідомості дитини українське народознавство повинно мати різноманітні форми викладу, оскільки завдання курсу на цих етапах теж різне. У початковій школі діти зустрічаються з духовною спадщиною народу: народною піснею, казкою, дитячим фольклором, виробами народних майстрів, з обрядами, тобто втілення багатовікової культури і мудрості наших предків завдяки заняттям з народознавства. Народознавство, подане як система у початковій школі, дає можливість учням на певному етапі без труднощів орієнтуватись у складних образно-смислових символах давньоукраїнської літератури та у класичній українській поезії, розуміти і знати витоки різних видів мистецтва, зрештою, воно повинно стати частиною розуміння наукової картини світу.