Сторінка
3

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності

2. Зниження тиску на фонд оплати праці, що має вплинути на зниження собівартості.

3. Зниження ставки податку на додану вартість, що повинно вплинути на ціни товарів (робіт, послуг).

4. Скорочення переліку підакцизних товарів, що у свою чергу повинне привести до зниження цін на ці товари.

5. Уведення спеціальних податкових режимів для окремих груп платників податків, що спрощують облік і звітність.

Але незважаючи на позитивні моменти реформування є також і недоліки. Їх можна умовно розділити на загальні і конкретні. До загальних можна віднести:

— відсутність цілісності, простої логічної концепції побудови системи оподаткування;

— фіскальний ухил;

— непослідовність і непогодженість різних інструментів податкової політики; жорстке обмеження прав і інтересів платників податків, зокрема неможливість контролю з боку платників податків за використанням податкових надходжень;

— відсутність діючої амортизаційної політики як стимулу підтримки виробництва.

Конкретні недоліки:

— відсутність обмеження граничного рівня податкових вилучень у суб'єктів оподаткування;

— розвиток тенденції до зсуву основної ваги податкового тягаря з підприємств на громадян, у т.ч. і шляхом розширення оподатковуваної бази по податку на доходи фізичних осіб;

— уведення так називаного «соціального податку», що суперечить сутності податків як таких. Платежі в цільові фонди – це страхові внески, що є власністю страхувальників і застрахованих. Визнання цих коштів податком тягне їхню консолідацію в держбюджеті з можливістю порушення прав власника;

— невизначеність джерел фінансування витрат на заходи для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, захист безробітних і інноваційну діяльність, тому що збори у відповідні фонди не передбачені переліком податків (зборів, платежів);

— введення оподаткування нерухомого майна підприємств і громадян, що спричиняє зниження відповідно прибутку і реальних доходів, тому що неоподатковуваний мінімум по цьому податку для громадян не відповідає соціальному стандарту по майновому мінімумі (проектом Закону «Про податок на нерухоме майно (нерухомість)» передбачене звільнення від сплати податку у випадку, коли нарахований податок не перевищує двох неоподатковуваних мінімуми). Соціально виправданим може бути підхід до оподаткування майна тільки з позиції його вартості зі звільненням від нього в т.ч. і організацій (наприклад, медичні й освітні установи, організації санаторно-курортного й іншого оздоровчого типу, культурно-просвітні установи);

— встановлення чотирьохступінчастої шкали оподаткування доходів фізичних осіб з 40%-й граничною ставкою, що є невиправданим у соціальному плані, тому що звільняє від цілком посильного податкового тягаря багатих громадян, чого не можна сказати про низькооплачувані категорії населення;

— надання органам виконавчої влади права встановлювати ставки по окремих податках, зборам і платежам (наприклад, за використання природних ресурсів), що порушує конституційний принцип поділу влади;

— жорсткість фінансових санкцій;

— збереження авансового порядку сплати податків (по методу нарахування);

— підвищення ставок акцизного збору;

— розширення сфери стягування мита;

— збільшення розмірів плати за користування підземними водами і надрами;

— надання пріоритету непрямим податкам замість прямих. В умовах, коли близько 70% громадян знаходиться за межею бідності, політика пріоритетності непрямих податків веде до подальшого їх зубожіння, що підтверджено еволюцією розвитку податкових систем у світі;

— відсутність заходів для стимулювання інвестиційно – інноваційної діяльності.

В основу концепції Податкового кодексу закладене механічне сполучення існуючих і нових податків, зборів, обов'язкових платежів, що істотно не змінюють якісні характеристики системи оподаткування. Не передбачене залучення інших її функцій крім фіскальної – стимулюючої і регулюючої. Основний натиск знову робиться на розширення сфери оподаткування, а також на силовий тиск на платників податків, розширення прав і повноважень податкових служб без адекватного посилення їхньої відповідальності. Ігнорується принцип пропорційного взаємозв'язку між ростом податкових вилучень і збільшенням доходів платників податків. Доход який одержить держава від розширення бази оподаткування (крім легалізації тіньового сектора) і посилення адміністративного контролю без одночасної зміни методів формування податкових інструментів у напрямку досягнення збалансованості інтересів держави, підприємців і громадян, буде меншим, чим економічний збиток, заподіяний суб'єктам ринкових відносин. Отже, не буде досягнута мета, переслідувана податковою реформою.

Діюче на сьогоднішній день податкове законодавство в Україні можна охарактеризувати як безсистемне, що відрізняється наступними тенденціями:

1. Податкова політика в Україні формується під впливом поточних зобов'язань, лобізму, без відповідного наукового обґрунтування й аналізу наслідків від уведення тих чи інших податків і зборів (обов'язкових платежів);

2. Крім існування звичайного числа податків і зборів, що, як правило, відрізняються низькою ефективністю, сформовані численні позабюджетні фонди цільового призначення, що істотно ускладнює сплату податків і контроль за її здійсненням;

3. У податковому законодавстві присутня фіскальна функція й відсутня функція стимулювання економіки;

4. Підзаконні акти, видавані Кабміном України, суперечать законам України, і досить часто законодавчі акти навіть мають зворотну силу, тобто податки стягуються за час, коли той чи інший Закон ще не діяв;

5. Ряд питань фактично не урегульований законодавством, зокрема, відповідальність за несплату податків;

6. Частина податків і зборів формується не від об'єкта оподаткування, а від напрямку їхнього використання (наприклад, внески в Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування);

7. Політика виконавчої гілки влади спрямована винятково на поповнення бюджету за будь-яку ціну, що заганяє економіку в тінь.

8. Більшість проблем вирішуються адміністративним шляхом (підсилюється роль каральних органів - ДПАУ).

Таким чином, неефективність податкової політики приводить постійно до: