Сторінка
10

Організація бюджетного контролю в Україні

Органи Державного казначейства України встановлюють ліміти залишку готівки в касі установам та організаціям, які ними обслуговуються. Ліміт каси протягом року може бути змінений органами Державного казначейства України в разі письмових звернень установ та організацій. Для цього обслуговуючим органам Державного казначейства України подається лист і, за умови його обґрунтованості, встановлений раніше ліміт каси має бути переглянутий.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють:

- попередній контроль - на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових;

- поточний контроль – у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтверджувальних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Перевірка підтверджувальних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється в органах Державного казначейства за наявності:

- зареєстрованих зобов’язань;

- залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків або залишків коштів на рахунках одержувачів у межах напрямків видатків;

- відповідності змісту операцій, представлених підтверджуючими документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.

При невиконанні однієї з цих вимог орган Державного казначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання (див. додаток Б).

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

- за відсутності затверджених кошторисів видатків та планів асигнувань;

- за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках бюджетних установ чи організацій та/або бюджетних та кошторисних призначень, крім установлених випадків;

- у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами України;

- при неподанні необхідних підтверджувальних документів для оплати рахунків;

- при недотриманні або порушенні встановленого порядку використання коштів загального або спеціального фондів бюджету;

- за відсутності в казначейському обліку прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань;

- якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно або не підтверджують цільове направлення коштів;

- у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

Відмови в оплаті рахунків одержувачів бюджетних коштів може надаватися:

- за відсутності затвердженого кошторису доходів і видатків та плану використання бюджетних коштів;

- за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках одержувачів;

- у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами України;

- при неподанні необхідних підтверджувальних документів для оплати рахунків;

- якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно або не підтверджують цільове направлення коштів;

- у разі неподання одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів;

- за відсутності в казначейському обліку прийнятих одержувачами коштів зобов’язань.

ОрганиДержавного казначейства України повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті в письмовій формі. Відмови в оплаті обов’язково реєструється органами Державного казначейства України в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.

Ще до 1 січня 2004 року проведення оплати видатків бюджетних установ, що фінансуються з місцевих бюджетів здійснювалось фінансовими управліннями на підставі розпоряджень голів відповідних державних адміністрацій, що на нашу думку було суб’єктивізмом у прийнятті рішень та спричиняло прояви волюнтаризму у розподілі коштів місцевих бюджетів. Враховуючи вищесказане вважаємо за доцільне перехід касового виконання місцевих бюджетів за видатками на казначейське обслуговування у відповідних територіальних органах Держказначейства.

3. Вдосконалення організації бюджетного контролю в Україні.

Для підвищення ролі держави в регулюванні ринкової економіки необхідне вирішення питань, пов’язаних з формуванням міцної нормативно-правової бази державного фінансового контролю, його сучасного методологічного, інструктивного і матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення працівників контрольного апарату, стимулювання праці державних контролерів, забезпечення їх фізичного захисту.

На сьогодні відсутня чітка і достатня нормативно-правова і методологічна база державного фінансового контролю, загальні правила його функціонування (системність, повторюваність і стабільність); не застосовуються сучасні і випробувані в розвинених країнах технології контролю; не розглядаються нові підходи до напрямів і пріоритетів у діяльності контролюючих органів; відсутня їх надійна правова, матеріально-технічна і соціальна база.

З прийняттям закону “Про фінансовий контроль в Україні” повинно вирішитися питання щодо статусу вищого органу державного фінансового контролю, його місця, структури, компетенції, функцій, а також прав і обов’язків органу та його працівників. Крім того, буде визначено орган державного фінансового контролю для проведення ревізій і перевірок за дорученнями Президента і Уряду з метою реалізації в Україні єдиної фінансової, кредитної і грошової політики, а також за дорученнями правоохоронних органів. Необхідність і особливе положення вищого контрольного органу визнані більшістю розвинених країн. Основна і єдина його задача – фінансовий контроль від імені держави.

На наш погляд, функціями вищого органу державного фінансового контролю доцільно було б наділити Рахункову палату України (Вища контрольна палата України – ВКПУ).