Сторінка
30

Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

Проте, невиконання боржником своїх зобов'язань перед банком не обмежується лише несплатою процентів і неповерненням позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних позичок веде до загрози неплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників та інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати, пов'язані з стягненням проблемної позички, а також те, що певна частина банківського капіталу «мертвіє» в непродуктивних активах, що знижує дохідніть банку.

Виникнення проблемних позичок зумовлено різними причинами, найпоширенішими з яких є:

а) фактори, які не можуть контролюватися банком і перебувають поза сферою його діяльності;

б) прорахунки і помилки керівництва підприємства, яке одержало позику, або неефективна робота його трудового колективу;

в) недосконале й необгрунтоване дослідження кредитної заявки, некваліфікована розробка умов кредитного договору, здійснена банківськими фахівцями, та слабкий і несвоєчасний контроль за його виконанням. [98, с?35]

До причин виникнення проблемних позик, що викликані некваліфікованою діяльністю банківських спеціалістів, належать:

а) поверхневе вивчення заявки боржника на одержання кредитних ресурсів;

б) неправильна оцінка фінансових можливостей клієнта;

в) помилки в оцінці вартості й рівні ліквідності матеріальних та інших активів, що є забезпеченням позики;

г) відсутність або неякісне проведення контролю за фінансовим станом боржника та виконанням ним умов договору.

Обмеження кількості проблемних позичок багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначений обсяг такої позички щодо конкретного позичальника. При цьому важливо обгрунтовано вибрати певний варіант видачі позички залежно від його обсягу, зокрема:

а) надання позички в повному розмірі шляхом зарахування коштів на відповідний позичковий рахунок, а потім використання їх тоді, коли виникає необхідність;

б) реалізація права на одержання позички поступово, залежно від моменту виникнення потреби в позичкових коштах;

в) одержання позичальником права на певний обсяг позички, але тимчасове його невикористання внаслідок зміни умов підприємницької діяльності.

Підвищення чи, навпаки, зниження кредитного ризику і відповідна динаміка доходності банку, залежно від цього багато в чому визначаються вимогами щодо кредитних операцій, які встановлюються кожним банком. Ці вимоги на практиці зводяться до таких положень. [51, с.68]

Фінансові ознаки проблемності позичок можуть виявлятися при проведенні аналізу фінансової звітності. В даному випадку, зазвичай, проблемності позичок не уникнути. Застережні сигнали фінансового характеру можуть виявлятися через відхилення показників господарсько-фінансової діяльності компанії-боржника від планових або очікуваних відхилень в системі обліку і контролю боржника, або через модифікацію наданих йому позичок. Остання виявляється у тих випадках, коли, наприклад, сезонні позички можуть поповнюватися періодично і, в результаті, стануть постійним джерелом фінансування затрат клієнта. Порушення обороту грошових потоків клієнта примушує останнього до змін умов кредитування, пролонгації позик тощо. Враховуючи те, що умови позик повинні відповідати їх меті, банку необхідно проаналізувати невідповідність у використанні позичок і провести аналіз її причин.

Висновки до другого розділу:

1. Проаналізувавши найпоширеніші термінологічні формулювання

кредитоспроможності, виявлено, що єдиного тлумачення цього поняття немає. Виходячи з цього було визначено сутність поняття кредитоспроможності, яке має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальників, а отже, і його результати.

2. Стосовно існуючої методології оцінки кредитоспроможності позичальників визначено, що немає єдиного концептуального підходу до побудови методик оцінки кредитоспроможності. Образно кажучи, методологія оцінки кредитоспроможності позбавлена концептуального "стрижня", бракує системного бачення чинників, які визначають кредитоспроможність позичальників. Існуючі методики оцінки кредитоспроможності недостатньо обгрунтовані й надто тяжіють до традиції, внаслідок чого їх використання у су­часних умовах є здебільшого неефективним і навіть може призводити до не­адекватних висновків про кредитоспроможність позичальника. Враховуючи вищезазначене, є сенс розробити й застосувати на практиці принципово нову методологію оцінки кредитоспроможності позичальників, концептуальний підхід до якої було сформовано.

3. В банках, на наш погляд, здійснюється детальний і точний аналіз кредитоспроможності позичальників, який і було досліджено. Значна увага приділена актуальності питання забезпечення повернення позик. Дослідження показало, що при видачі разової позики чи відкриття кредитної лінії банки, виходячи з встановленого ліміту кредитування, враховуючи побажання клієнта і його фінансові можливості, вимагають відповідний розмір забезпечення. А при кредитуванні у вигляді овердрафту забезпечення, як правило, не вимагається, оскільки користувачами таких позик є надійні клієнти банку. Проаналізовано також діючу практику механізму надання та повернення позичок.

4. Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційних банків організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Цей етап економічної роботи полягає в супроводженні кредитного проекту, контролі за виконанням позичальником умов кредитного договору і аналізі кредитного портфелю банку.

5. Виникнення проблем при кредитуванні на більш загальному рівні пов'язано з тим, що негативний характер кредитних відносин і факти прямих втрат банків мають глибоке економічне підґрунтя, яке і було проаналізовано в розділі. Незважаючи на значну різноманітність конкретних умов, за яких банки видають позики, існують загальні закономірності кредитування, незнання яких або свідома відмова, від яких призводить до руйнівних наслідків. Помилки при кредитуванні є однією з головних причин криз банків.