Сторінка
11

Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

а) ліміт як максимально допустимий розмір планового дебетового сальдо на рахунку позичальника, що може виникнути протягом операційного дня в результаті перевищення суми платіжних доручень позичальника над залишком його рахунку;

б) ліміт у розмірі не більше середньомісячного кредитового обороту позичальника;

в) ліміт як максимально допустима сума заборгованості яку може мати позичальник за даним видом позики (з урахуванням нарахованих, але не погашених відсотків) протягом строку дії договору.

Для визначення ліміту овердрафту доцільно використовувати середньомісячний оборот за кредитом поточного рахунку клієнта банку за період не менше шести повних календарних місяців, що передують прийняттю рішення про відкриття овердрафту (або за попередній сезон виробництва для підприємства із сезонним характером виробництва). При визначенні ліміту овердрафту не потрібно враховувати надходження, пов'язані з наданням усіх видів кредитів, фінансовою допомогою, транзитними оборотами.

Середньомісячний оборот за кредитом поточного рахунку клієнта за 6 місяців визначається шляхом обчислення середнього кредитного обороту по поточному рахунку за 6 місяців, на кількість місяців. До встановлення ліміту овердрафту доцільно підходити диференційовано, залежно від ступеню надійності та класифікації позичальника.

Банку доцільно щомісячно переглядати ліміт овердрафту залежно від зміни обсягів обороту за кредитом поточного рахунку. Так, при зміні обсягів оборотів за минулий місяць більше, ніж на 30% від середньомісячного кредитового обороту, що розраховувався за попередній місяць бажано змінювати розмір ліміту. [73, с.60]

Відсоткова ставка встановлюється індивідуально для кожного позичальника і є договірною. При кредитуванні у формі овердрафту вона встановлюється залежно від таких факторів:

а) джерел надходження грошових коштів, необхідних для кредитування;

б) вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу;

в) вартості послуг банку при наданні такого виду позики;

г) ризику, якому піддається банк при такій формі обслуговування;

д) зміни кон'юнктури ринку ресурсів і ставки НБУ.

Відсотки за овердрафтом можуть розраховуватись щоденно на суму, дебетового залишку коштів на рахунку або щомісяця, виходячи з фактичної

кількості днів користування овердрафтом та фактичних залишків на рахунку овердрафту. Саме тому овердрафт є однією з найдешевших форм залучення коштів, оскільки клієнт сплачує відсотки тільки за ті кошти, які він узяв у борг і використав; йому не потрібно платити відсотки за позичені кошти для того, щоб вони лежали без руху на іншому рахунку. [39, с. 152]

Банки також можуть установлювати за кредитування у формі овердрафту обігову комісію, яка стягується за обслуговування такої позички. Комісійні - це винагорода банку за втрачену можливість кредитування іншого клієнта і встановлюється від суми ліміту, а також це оплата послуг (розгляд документів

на оформлення овердрафту, підготовка угоди, тощо).

За несвоєчасну сплату суми основного боргу, процентів та комісій

по овердрафту, встановлюється пеня у вигляді відсоткової ставки

до суми несвоєчасно погашеної заборгованості.

Всі наведенні вище умови кредитування у формі овердрафту детально описуються в договорі, що укладається між банком і клієнтом. Рішення про кредитування на умовах овердрафту приймається Кредитним Комітетом відповідної установи банку в межах граничних розмірів, встановлених Правлінням банку, за умови наявності кредитних ресурсів. [73, с.61]

Висновки до першого розділу:

1. На сучасному етапі в теорії та практиці кредитних відносин в Україні науковий підхід до кредиту як до економічної категорії ще належно не застосовується. Нехтування об'єктивними законами кредиту, який є еко­номічними відносинами, з приводу зворотного руху позиченої вартості, а не позиченою вартістю, тобто позичкою, призводить до негативних наслідків у реалізації зазначених відносин на практиці. Це виражається у формі численних недоліків в організації кредитування клієнтів вітчизняними банками. Зазначені недоліки пов'язані з браком знань про об'єктивні закони існування кредиту. Із цієї причини чітко не визначено принципи організації банківського кредитування та поняття кредитоспроможності. Виходячи з цього, надано тлумачення та обгрунтування основним економічним поняттям, зокрема кредиту та принципам кредитування, на яких побудований процес кредитування.

2. Зважаючи на те, що позички є найприбутковішими активами банку і становлять основну частину їх активів, кредитна діяльність банку потребує ретельної організації. Організацію кредитної діяльності банку визначає чітко розроблена кредитна політика. Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності і ринкової стійкості комерційних банків. Визначено, що кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

3. Комерційні банки, виходячи з пріорітетів грошово - кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі і погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості. Визначено та надано тлумачення методам кредитування, які використовують на практиці українські банки, а саме: одноразова позика, кредитна лінія та овердрафт. Дослідження показало, що у вітчизняних банках майже абсолютно переважають одноразові позички, які надаються з простих позичкових рахунків для обслуговування, конкретних комерційних операцій. Але в останні роки питома вага позичок виданих по відкритим кредитним лініям і у формі овердрафту значно збільшилась.