Сторінка
12

Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

РОЗДІЛ 2

Аналіз діючої практики кредитних взаємовідносин юридичних осіб з комерційними банками

2.1. Методика оцінки кредитоспроможності клієнтів банку, як визначальна умова кредитних відносин.

Результати кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо

залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Одним з етапів кредитного процесу та визначальною умовою кредитних відносин, без сумніву, є визначення кредитоспроможності клієнтів,

її достовірність істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг. [53, с.31]

Помилки комерційного банку в оцінці кредитоспроможності пози­чальників можуть привести до погіршення якості кредитного портфеля, через що банк змушений збільшувати витрати на додаткове резервування. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому — до його банкрутства. [34, с.54]

Щоб уникнути такої невтішної перспективи, слід розробити і застосову­вати єдину науково обгрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позича-

льників. Однак про яку єдину науково обгрунтовану методику (чи навіть — про підхід) можна говорити, якщо немає єдиного науково обгрунтованого визначення самого поняття кредитоспроможності?

Його визначень в економічній літературі чимало. Проаналізуємо деякі з них:

1. “Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями ”[78,с.287].

2. "Кредитоспроможність (сгеdіt-worthiness) — система умов, що визнача­ють спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни" [75, с.161].

3. "Кредитоспроможність позичальника — це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями" [25, с. 183].

4. "Кредитоспроможність (сгеdіt-worthiness) — спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг" [52, с.533].

5. "1. Наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит" [76, с.109].

6. "Кредитоспроможність — це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями" [8].

Розглянемо основні відмінності наведених вище визначень. Так, у

першому, третьому і четвертому з них кредитоспроможність пояснюється як "спроможність", у другому — як "система умов", у п'ятому — як "наявність передумов", а в шостому — як "здатність". Очевидно, етимологія терміна "кредитоспроможність" усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспро­можність як про "спроможність".

У першому, третьому і шостому визначеннях ідеться про "позичальника", у другому — про "підприємство", у четвертому — про "компанію" та "приватну особу", у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. Звичайно, у визначенні поняття кредитоспроможності суб'єкт неодмінно має бути вказаний і, швидше за все, ним повинен бути "позичальник", адже у його ролі можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

У першому, третьому і шостому визначеннях мовиться про спроможність "розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями", у другому — про

здатність "залучати" і "повертати" капітал, у четвертому — про спроможність "залучати позиковий капітал" і "обслуговувати свій борг", у п'ятому — про передумови "отримання" кредиту та здатність "повернути" його. Говорити про кредитоспроможність як про здатність "залучати" капітал або як про передумови для "отримання кредиту" не зовсім коректно, адже кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого передусім цікавить не спроможність позичальника "залучати" кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Недостатньо точно відображає суть явища і положення про спроможність повертати "капітал" чи "кредит" (як вже розглядалось повернути можна лише позичку) — позичальник має бути здатним не лише повернути "капітал або "кредит", а й заплатити за користування ним. На нашу думку, сутності поняття кредитоспроможності найбільшою мірою відповідає формулювання про спроможність позичальника "розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями", адже вони передбачають і повернення позички, і виплату відсотків, і інші зобов'язання позичальника.

Порівнявши різноманітні визначення, перевагу надамо шостому (за нашим переліком) формулюванню, яке міститься в Положенні Національного банку України "Про кредитування "Кредитоспроможність — це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін

розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями". Вочевидь, це визначення найточніше відображає сутність проаналізованого вище поняття І зауважимо,

що і воно не є вичерпним. Чому?

Розглянемо ще один аспект проблеми