Сторінка
7

Бюджетний розпис як основа виконання бюджетів

Територіальні органи Державного казначейства України складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад на умовах, передбачених частиною першою цієї статті.

Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам відповідні звіти, передбачені частиною третьою статті 59 Бюджетного кодексу України.

Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу [2: с.25].

Можна виділити три групи органів, котрі здійснюють виконання місцевих бюджетів.

До першої групи належать органи законодавчої і виконавчої влади, що затверджують і виконують бюджет. Другу групу складають органи оперативного управління місцевими бюджетами: обласні, міські, районні фінансові управління, державна податкова адміністрація, державне казначейство. Органи системи Міністерства фінансів здійснюють роботу, зв'язану зі складанням відповідного бюджету. Державна податкова адміністрація контролює дотримання платниками податків законодавства, повноту, правильність і своєчасність розрахунків із усіма ланками бюджетної системи. Третю групу формують органи, що частково зв'язані з формуванням місцевих бюджетів. Це органи, що мають право нараховувати і стягувати визначені платежі (мито, держмито) і штрафні санкції (штрафи за порушення екологічного законодавства, правил полювання і рибальства, користування водяними, лісовими й іншими природними ресурсами, законодавства в сфері ціноутворення). До таких органів належать: органи Міністерства внутрішніх справ, органи юстиції і нотаріальні контори, органи державної інспекції по контролю за цінами і т.д.

При організації виконання доходів місцевих бюджетів демократичних держав перевагу може бути віддано або принципу бюджетної еквівалентності, або принципу національної солідарності. В основі першого з них лежать ідеї податкової справедливості, застосовувані в даному випадку по відношенню не тільки до визначених громадян або підприємствам, але і до жителів регіону в цілому. Відповідно до цього принципу доходи місцевих бюджетів повинні відповідати тій податковому навантаженню, що несуть жителі регіону, а, отже, можливості одержання ними суспільних благ і послуг, наданих за рахунок місцевих бюджетів, повинні зростати в міру збільшення обсягу податків, що збираються в даному регіоні.

В основі другого принципу лежать не тільки загальні розуміння цивільної солідарності, але і ряд економічних аргументів, відповідно до яких, держава повинна прагнути до вирівнювання, певною мірою, фінансових можливостей регіонів. По-перше, держава гарантує надання громадянам ряду соціальних послуг на визначеному рівні. По-друге, у ряді випадків регіональна диференціація податкових надходжень обумовлена технікою стягування податків і в силу цього теж може зажадати перерозподілу доходів.

Використання в регіонах України індивідуальних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів приводить до того, що в кожнім з них залишається різна частина зібраних податків, а динаміка доходів у розрахунку на одиницю податкових надходжень як по місцевих бюджетах у цілому, так і по окремих регіонах, досить суперечлива і важкопередбачувана. Збільшення (чи зменшення) питомої ваги регіонів у загальній сумі державних доходів не спричиняє відповідного збільшення (чи зменшення) доходів його місцевих бюджетів. Відсутність чіткого взаємозв'язку між обсягом податків, що збираються, і доходами місцевих бюджетів позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення державних доходів, що, у свою чергу, збільшує проблему недостачі засобів не тільки на місцевому, але і на загальнодержавному рівні.

Процеси міжрегіонального перерозподілу державних доходів не приводять до достатнього вирівнювання як витрат місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення, так і рівня забезпечення жителів різних регіонів країни суспільними благами і послугами.

Істотні міжрегіональні відмінності спостерігаються практично по кожному з показників, що характеризують умови життя громадян, - дошкільне виховання, охорона здоров'я, освіту або розвиток транспортної інфраструктури.

Діючий механізм виконання місцевих бюджетів, у якому відсутній чіткий розподіл відповідальності за видатками, чітке закріплення податків за різними видами бюджетів на досить тривалий час, а також зрозумілі правила і формули міжрегіонального перерозподілу доходів, не створює твердих бюджетних обмежень для місцевих органів влади і не змушує їх розраховувати тільки на власні засоби. Таким чином, міжбюджетні взаємини в Україні будуються за принципом бюджетного унітаризму.

2. Бюджетний розпис як основа виконання бюджету, порядок та терміни його складання, внесення змін та доповнень.

Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансуванню бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Статті бюджетного кодексу, що визначають порядок складання та затвердження бюджетного розпису:

Пункт 3 статті 78 Кодексу визначає, що місцевий бюджет виконується за розписом, якиї затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпис\ керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис нг відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Статтею 49 Кодексу встановлено місячний термін затвердження бюджетного розпису Державного бюджету України.