Сторінка
3
У республіканський період склалися основні типи римської архітектури. Сувора простота життєвого укладу в умовах постійних запеклих воєн знайшла відображення в конструктивній логіці монументальних інженерних споруджень. У них раніше всього проявилася своєрідність римського мистецтва.
Звертають увагу грандіозні спорудження — древні оборонні стіни Рима, що виник ще в VIII ст. до н.е. на трьох пагорбах: Капітолії, Палатині і Квирипалі, вимощені з каменю (рання — VI ст. до н.е. і так звана Сервієва стіна — 378—352 р. до н.е.).
Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони поєднували різні частини країни. Ведуча до Рима Аппієва дорога (VI-III ст. до н.е.) для руху когорт і гінців була першою з мережі доріг, що вкрили пізніше всю Італію. Біля долини Аріччі дорога, мощена товстим шаром бетону, щебеню, плитами лави і туфу, йшла через рельєф місцевості по масивній стіні (197 м довжиною, 11 м висотою), розчленованою в нижній частині трьома наскрізними арковими прольотами для гірських вод.
Поступово в наступні століття Рим стає найбільш багатим водою містом світу. Могутні мости й акведуки (акведук Аппія Клавдія, 311 р. до н.е., акведук Марція, 144 р. до н.е.), що пробігають десятки кілометрів, зайняли помітне місце в архітектурі міста, у вигляді його мальовничих околиць, входячи невід'ємною частиною в пейзаж Римської Кампаньї. До найдавніших склепінних конструкцій відноситься стічний канал (клоака Максима) у Римі, що зберігся до наших днів.
Громадське життя протікало на ринковій площі. Наприклад, у греків вона називалася агорою і звичайно, як в Афінах, знаходилася в підніжжі акрополя. У римлян це був форум. Спочатку це був центр ремесел і торгівлі, але потім, включивши в себе прилягаючий до нього коміцій (місце народних збор) і курію (будинок сенату), форум об'єднав у собі також адміністративні і політичні функції. Тут відбувалися події, що торкалися повсякденного життя рядового римлянина, але тут же розігралося і багато драматичних епізодів римської історії. Тут відбувалися всі головні міські події: збори, ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували, вона служила ареною політичної діяльності, народних зборів, військових тріумфів. Форум був домівкою римського красномовства, а разом зі своїми нащадками, сусідніми імператорськими форумами, він став колискою римського права. Форум постійно згадується в римській літературі. Слово «форум» застосовується як до простору під відкритим небом, так і до прилягаючих будинків. Походження слова “forum” було неясно самим древнім. Варрон, «самий вчений з римлян», зв'язував його з дієсловом “ferre” («нести») і витлумачував як місце, куди «виносилися» усі суперечки, а також товари. Така інтерпретація цінна вже тим, що вказує на дві споконвічні функції форуму. Сучасні учені воліють зводити його до слова “fores” («двері») і прислівникам “foras”, “foris” («зовні»), припускаючи, що із значення «місце перед» згодом вийшло позначення «площі поза міськими ворітьми», а виходить, «базарної площі». Однак контексти, у яких використовується близьке слово “forus”, вказують у більшому ступені на «закрите місце», так що для римлян архаїчного періоду форум цілком міг означати «обгороджену площу в долині за міськими стінами», що приблизно відповідає ринкам поза стінами провінційних італійських міст у Середньовіччя і новий час. Згодом зв'язок, що спостерігався в слові «форум» із судовими засіданнями і політичними дебатами, привів до виникнення більш абстрактного значення, прийнятого в сучасному світі: форум – це «місце дискусій». В архітектурний ансамбль входили храми, базиліки, крамниці торговців, ринки. Площі прикрашалися статуями знаменитих громадян, політичних діячів і були оточені колонами, портиками.
Найдавніший форум у Римі — республіканський форум Романум (VI століття до н.е.), до якого сходилися всі дороги. З його трибун лунали промови найбільших римських ораторів, воєначальників. Надалі до цього форуму примкнули форум Цезаря, імператорів Августа, Весисіана, Нерви і Траяна. Зараз від Форуму Романум залишилися лише фундаменти будівель; первісний його вид представляє реконструкція.
Область форуму утворилася в результаті ерозії вулканічних і озерних відкладень у ту геологічну епоху, коли цей потік ніс з гір і височин набагато більшу кількість води, ніж в історичний час. З цієї причини область форуму виявилася заболоченою. У найбільш ранні епохи люди, що обживали пагорби і використовували нижню частину їхніх схилів для поховання, воліли не заходити на ненадійну підтоплюючу заплаву цієї долини. Після об'єднання гірських селищ активність місцевих мешканців довгий час обмежувалася лише деякими ділянками злегка піднятих країв низини. Політичним цілям служили розташовані в північній частині даної території коміцій і курія – місце зборів і будинок сенату. Тут було чотири головних культових центри: на півд.-заході – вівтар Сатурна, пов'язаний з насінним зерном; на північ.-заході – вівтар Вулкана, присвячений вогню в його руйнівній іпостасі, яку потрібно було умилостивити, і благодійної іпостасі, що кликали на допомогу ремісники і художники; до півд.-сходу розташовувалося святилище Вести, міський очаг з його негасимим вогнем і запасами хліба; поблизу від нього до заходу – ключ Ютурни, джерело цілющої вологи. Цю початкову стадію можна відносити до періоду, що асоціюється в літературній традиції з іменами чотирьох перших легендарних царів Рима, з 753 по 600 до н.е.
Друга стадія розвитку форуму збігається з правлінням щонайменше напівісторичної етруської династії Тарквініїв, останніх трьох царів Рима, з 600 по 510 до н.е. Цей період представлений найбільш древніми знахідками, у тому числі основою чотирикутного в перетині стовпа з фрагментарним написом під «Чорним каменем» (“lapis niger”), тобто чорною плитою між форумом і коміцієм; він залишив свій слід і в орієнтації деяких будинків на підступах до площі форуму (при зміні осей ця орієнтація була надалі практично цілком втрачена). Древні руїни мають правильну, хоча і приблизну орієнтацію по осях північ – південь і захід – схід, у той час як усі будинки, побудовані починаючи з перших років Республіки, тобто з 509 р. до н.е. (храм Сатурна, звичайно датується 497 р. до н.е., храм Кастору і Поллукса, 496–484 до н.е.), повернені щодо первісної осі приблизно на 45°. У силу цього використання сторін світу для визначення положення різних будівель виявляється досить умовним. Наприкінці царського періоду на вершині Капітолійського пагорба, у кінцевому пункті ритуального обходження Палатіна, яке здійснювали тріумфальні процесії, що обгинали форум чи проходили через нього (згодом цей шлях стали іменувати Священною дорогою), був зведений величезний державний храм, де вшановували Юпітера Всеблагого Величнішого (Optimus Maximus), Юнону і Мінерву. Далі слідували два вже згаданих храми початку республіканської епохи, що виходили на форум з південного заходу і південного сходу. Храм Сатурна свідчить про зміну в релігійних поняттях, про перехід до персоніфікованого божества, що живе в будинку. Храм Кастору і Поллукса, зведений у пам'ять перемоги, здобутої над латинами бл. 496 р. до н.е. біля озера Регіл, зробився офіційним святилищем римських вершників, які відзначилися в бою завдяки допомозі Божественних Вершників. Тим часом долина була осушена, що відбулося в результаті зусиль Тарквініїв по регулюванню протикавшого тут потоку. Згодом потік був перекритий зводами і схований під бруківкою і новими будинками форуму; спорудження одержало назву Клоака Максима. Курцієво озеро, що знаходилося поблизу русла струмка і довгий час залишалося заболоченим місцем, згодом було також осушене. У результаті цих змін невелика долина, що стала звичайним місцем ділових зустрічей мешканців пагорбів, що уже відчули себе громадянами єдиної держави, здобувала для них усе більшу привабливість. Почалася багатовікова історія цього місця як центра громадського життя Рима. У наступні сторіччя відбувався упорядкований процес переробок форуму. З ростом населення і підвищенням адміністративної і політичної активності, з одного боку, і збільшенням площі Рима – з іншого, чисто утилітарні і відволікаючі заняття, такі, як торгівля, підприємництво і ремесла, поступово витіснялися з форуму. Довгі ряди крамниць, що облямовували витягнуті північну і південну сторони відкритої площі, були поступово замінені будівлями нового типу, базиліками, що, при деякій архітектурній подібності зі своїми попередниками, утворили за перевагою адміністративне і фінансове серце міста. Центральний відкритий простір зробився основним місцем похоронних церемоній, що супроводжувалися двобоями гладіаторів і інших видовищ. Панегірики покійному вимовлялися зі спеціальних узвиш (одне з них знаходилося перед храмом Кастору і Поллукса), а глядачі розташовувалися на балконах верхніх поверхів базилік.
Завантажити реферат