Сторінка
1

Гауді Антоніо

Зміст

1 Життя

2 Творчість

2.1 Casa Vincens (1878-1880)

2.2 Palau Güell (1885-1889)

2.3 Casa Calvet (1899-1904)

2.4 Casa Batlló (1905-1907)

2.5 Casa Milà (La Pedrera) (1905-1907)

2.6 Sagrada Família (1884-1926 [2040?])

Антоніо Гауді (25 червня 1852, Реус – 10 червня 1926, Барселона) – видатний каталонський архітектор, новатор форми та один з найяскравіших представників стилів арт-нуво та модерн в архітектурному мистецтві. Більшість його робіт зосереджена в Барселоні.

Життя

Антоніо Гауді (повне ім’я іспанською Antonio Plácido Guillermo Gaudí i Cornet) народився в невеличкому місті Реус поблизу Тарагони (Каталонія). Його батько був ремісником-казаняром. Його мати померла, коли він ще був дитиною, брат і сестра теж померли молодими.

Фасад Casa Vincens

Сам Гауді починає цікавитись архітектурою та малюванням ще в школі в Реусі, а в 1870 переїжджає в Барселону, щоб згодом вступити до місцевого університету на факультет архітектури. Для цього він декілька років готується, одночасно підробляючи креслярем у місцевих архітекторів.

В студентські роки індивідуальність його світосприйняття проявилася досить гостро, кажуть, що він ненавидів аналітичну геометрію з її прямими лініями та кутами, взагалі «мертві» теоретичні предмети. Натомість захоплювався криволінійними формами та багатоманіттям живої природи, з якого потім виріс його унікальний, різноманітний за формою та кольорами стиль.

Барселонський університет закінчує в 1878 році. «Або геній, або божевільний» – так сказали про нього на випускному екзамені.

Вхідний портал Palau Güell

Втім, на час закінчення університету, він вже мав непогані зв’язки в архітектурних колах Барселони, зробив декілька успішних проектів – це дозволило йому досить легко та швидко стати успішним архітектором. В подальшому він навіть і не залишав Барселони, за виключенням коротких подорожей до Марокко в 1987 та візитів в Кастилію, де в нього був один проект.

Його дивовижні, навіть божевільні та супервитратні проекти щедро фінансував багатий промисловець-бавовняр Еусебіо Гуель, завдяки якому Гауді міг зосереджуватись на творчості, абсолютно не думаючи про гроші.

Гауді був фігурою досить ексцентричною. Принципово відмовлявся розмовляти іспанською, розмовляв тільки каталонською, з підлеглими та відвідувачами і навіть з королем Іспанії, який колись відвідав його будівний майданчик. Одного разу його побила місцева поліція за «розпалення національного сепаратизму».

Гауді на будмайданчику

З дитинства потерпаючи від ревматизму, він створив для себе певний «здоровий спосіб життя», їв лише вегетаріанське, інтенсивно займався водними процедурами, обов’язково робив щоденні піші прогулянки. Від того місця де він жив з 1906 року до останнього та найвеличнішого його проекту – Собору Святого Сімейства, було майже чотири кілометри, цю відстань від кожного дня проходив пішки. Власне, усюди ходив тільки пішки, і це зрештою обернулось трагедією.

Гауді в студентські роки можна назвати денді. Йому подобалось модно одягатись, вести досить розкутий спосіб життя. І абсолютним контрастом до цього є Гауді після 40 років, майже фанатичний католик, який вів екстремальний, чернечий спосіб життя, дотримувався суворих постів, а після їх закінчення, як кажуть, «тримав шлунок напівпустим, щоб залишити місце для Бога». Щоденно сповідувався в гріхах та прагнув присвятити життя Богові, давши обітницю тепер працювати лише над релігійними замовленнями, ставав все більш нетерпимим до будь-якої критики своїх робіт, постійно вступав в конфлікти з владою, критикував сучасників та класиків .

Димар на Palau Güell

Смерть застала Гауді 7 червня 1926 року. Близько 6 години ранку він за звичкою йшов до будівельного майданчику Собору Святого Сімейства, і на одному з жвавих перехресть вулиць був збитий трамваєм. Але цього убогого, погано вдягненого старого, мабуть, сприйняли за місцевого жебрака, таксисти довго відмовлялись везти його до лікарні. Робітники з майданчика, помітивши відсутність Гауді протягом декількох годин, почали розшукувати його, знайшли в місцевій лікарні для бідноти. 10 червня від отриманих поранень Антоніо Гауді помер. Поховали його в склепі незавершеного й досі Собору Святого Сімейства в Барселоні.

Творчість

Casa Vincens (1878-1880)

Casa Vincens – будинок в Барселоні, замовлений в Гауді Мануелем Вінсенсом, володарем цегляної та плиткової фабрики (який, до речі, був практично розорений цим будівництвом).

Фасад Casa Calvet

Елементи фасада, ажурні башточки нагадують про ісламські архітектурні мотиви, декоративне керамічне оздоблення шахматним орнаментом яскраво виділяється на фоні необтесаного каменю та охряної цегли, з яких зроблений будинок. В орнаментах кованих брам на вікнах та балконах використані рослинні мотиви. В інтер’єрі будинку також майстерно поєднані ісламські, японські та європейські мотиви.

Palau Güell (1885-1889)

Palau Güell (адр. Calle Nou de la Rambla 3-5) – міський будинок, замовлений промисловцем (та багаторічним спонсором Гауді) Еусебіо Гуелем.