Сторінка
7

Архітектура стародавнього Риму

Уже за перших наслідників Августа починає зникати мнима ідеальність золотого століття. Новою віхою в мистецтві стало правління Нерона, одного із самих божевільних деспотів на римському троні.

Імператор Нерон вирішив додати Риму новий вигляд. Він дивився на Рим, як на своє особисте володіння, у якому центром повинний був стати його будинок. По указі імператора були таємно спалені кілька міських кварталів, на місці яких імператор спорудив його - знаменитий Золотий будинок. Він був і палацом, і віллою одночасно. Древні автори, сильно перебільшуючи, писали, що тут розстилалися безбережні сади і поля і все було незвичайне і величезне. Збереглося кілька залів. Деякі з них мають незвичайну форму (наприклад, восьмикутну). Стіни, аркові ніші, склепінні перекриття зведені настільки сміливо і красиво, що будинок, позбавлений усяких прикрас, вражає своєю оригінальною конструкцією. Прикрашали будинок фрески третього помпейського стилю, ще більш витончені і тонкі, чим раніше. На світлому тлі золотаво-жовтим, блакитнуватим, смарагдовим були розмежовані тонкі рамки, між якими на тендітних гірляндах звисали золоті посудини. На стінах у рамках поміщались окремі картинки, зверху йшли невеликі фризи з фантастичними зображеннями морських кентаврів, пташок, масок.

Високий розквіт переживали провінції. Римська імперія перетворилася в імперію рабовласників Середземномор'я. Сам Рим придбав вигляд світової держави. Кінець I і поч. II ст. н.е. (період правління Флавіїв і Траяна) — час створення грандіозних архітектурних комплексів, споруджень великого просторового розмаху.

Поруч із древнім республіканським форумом були зведені, призначені для урочистих церемоній, форуми імператорів (Форум Траяна й ін.), які прагнули увічнити себе пишними спорудженнями. Будувалися багатоповерхові будинки — вони визначили вигляд Рима й інших міст імперії. Дотепер вражають своєю суворою величчю руїни гігантських палаців на Палатині (I ст. н.е.).

Втіленням могутності й історичної значущості імператорського Риму були тріумфальні спорудження, що прославляють військові перемоги Риму. Тріумфальні арки і колони зводилися не тільки в Італії, але й у провінціях на славу Риму. Римські спорудження були там активними провідниками римської культури, ідеології. Арки споруджували по різних приводах — і на честь перемог, і як знак освячення нових міст. Однак їхній первинний зміст зв'язаний із тріумфом — урочистим ходом на честь перемоги над ворогом. Проходячи через арку, імператор повертався в рідне місто вже в новій якості. Арка була границею свого і чужого світу.

Біля входу на римський Форум в пам'ять перемоги римлян в Іудейській війні була споруджена мармурова Тріумфальна арка Тіта (81 р. н.е. ), який придушив повстання в Іудеї. Тіт, що вважався розсудливим і повним шляхетності імператором, правив порівняно недовго (79—81 р.). Арку спорудили на честь правителя в 81 р., уже після його смерті. Зроблена за формою, що блищить білизною однопрольотна арка (15,4 м висоти, 5,33 м ширини) служила основою скульптурної групи імператора на колісниці. Розчленування кам'яного масиву класичним ордером додало домірність і ясність формам. По сторонах прорізу арки Тіта стоїть по дві коринфські колони. Прикрашає арку висока надбудова - аттик, із присвятою Тітові «Від сенату і народу римського».

Виступаючий антаблемент і аттик над ним, контрасти світла і тіні підсилюють пластичну і мальовничу виразність форм. Середню частину арки над архівольтом замикають дві фігури богині, що летять, перемоги — Вікторії, виконані в невисокому рельєфі. Вони як би вінчають переможця. Простір аркового прольоту розширюється касетами зводу (невеликі поглиблення на поверхні стелі чи зводу, що мають найчастіше квадратну форму) і настінними мальовничо трактованими рельєфними композиціями, що зображують урочисту ходу тріумфатора і легіонерів із трофеями, захопленими в храмах Єрусалима. Побудова високого рельєфу, його світлотіньові ефекти підсилюють відчуття глибини прольоту арки. Бурхливі рухи легіонерів точно вириваються з площини рельєфу в реальний простір. Пафос їхніх жестів як би вторить тріумфальній темі архітектури. Розфарбування і позолота підсилюють мальовничість і життєвість сцени. Зображені усередині арки сцени відповідають моменту проходження через неї, у такий спосіб глядач мимоволі прилучається до дії, як би стає учасником сцени. Нагорі статуя імператора на колісниці, що запряжена четвіркою коней.

В аттику був похований порох Тіта. Арка була архітектурним спорудженням, постаментом для статуї й одночасно меморіальним пам'ятником. Так ховали лише людей з особливим харизмом (у перекладі з грецького — «милість», божественний дарунок»), тобто наділених винятковими особистими якостями — мудрістю, героїзмом, сміливістю: Цезаря на Римському Форумі, Тіта в його арці, Траяна в цоколі його колони. Інші громадяни спочивали уздовж доріг за міськими воротами Рима.

Пізніше були споруджені складні трьохпрольотні тріумфальні арки: Септимія (кінець II ст. н.е.), Костянтина (VI ст. н.е.).

Важливе місце в житті римлян займали видовища. Театри й амфітеатри характерні для античних міст. Ще в період пізньої республіки в Римі склався своєрідний тип амфітеатру. Останній був цілком римським винаходом. Якщо грецькі театри влаштовувалися під відкритим небом, місця для глядачів розташовувалися у виїмці пагорба, то римські театри являли собою самостійні замкнуті багатоярусні будівлі в центрі міста з місцями на концентрично зведених стінах. Амфітеатри призначалися для юрби жадібних до видовищ низів столичного населення, перед якою в дні свят розігрувалися бої гладіаторів, морські бої і т.п.

У 70—80 р. н.е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавіїв, що одержав назву Колізей (від латинського colosseus — «величезний»). Він вибудований на місці зруйнованого 3олотого будинку Нерона і належав до нового архітектурного типу будівель. У Греції колись були тільки театри, що влаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являв собою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь, (замкнуту зовні кільцевою еліпсоподібною стіною). В амфітеатрах давались різні представлення: морські бої (навмахії), бої людей з екзотичними звірами, бої гладіаторів. У сонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновий навіс — велум, чи веларій.