Сторінка
3

Стереометричне моделювання систем приголосних фонем (на матеріалі слов'янських мов)

Автор своєрідно розуміє фонологічну систему, проте сам образ кульки-фонеми з 37 дротиками, що відходять від неї в різні боки, – є дуже й дуже знаменний: це й є фрагмент багатовимірної фонологічної моделі. Це не списочний (одномірний) склад фонем і не двовимірна площинна їх схема. Наші моделі (у "залізному" їх виконанні) складаються з металевих кульок, а замість дротиків – міцні металеві стержні, що з'єднують в описаних вище конфігураціях кульки-фонеми; тільки кульок цих стільки, скільки фонем у мові, до того ж зв'язків-стержнів набагато менше. Кожна така модель – це й є фонемна консонантна парадигма даної мови.

Запропонована нами стереометрична модель є надійною основною для порівняльного аналізу двох близькоспоріднених мов, наприклад російської і української (див. про це нашу роботу [17, 28-29]). Без цієї науково обґрунтованої і зручної основи для порівняння, зіставлення такий опис був би неможливим.

Як відомо, теорія перевіряється практикою. Фонологія пов'язана з логопедією і афазіологією. Так, наприклад, цікавою для фонолога є "Схема взаємозв'язку звуків при їх постановці у дітей з дислалією" (рис. 9), що міститься в одному з підручників з логопедії [6, 128]. Автор шостої глави "Дислалія" Б.М.Гриншпун пише: "У пропонованій схемі (рис. 9) виділено звуки, котрі порушуються при дислалії. До кожного з них підведені стрілки від базових звуків. У ряді випадків стрілки виявляються двоспрямованими, це означає, що існують різні варіанти підходу до виправлення в залежності від того, який звук сформовано. На схемі видно, що один і той же звук можна одержати різними шляхами. …Звуки згруповано під фонематичною ознакою, суттєвою для роботи" [6, 129].

На цій схемі багато такого, що є в моделі. Цікавою є вертикаль: к-т-п-ф-с-ш-х. Куб: п-п’-т-т’-б-б’-д-д’. Пари: д-н, д’-н’. Ланцюжок: г-д-б-в-з-ж. Квадрати: к-к’-г-г’; с-з-ш-ж тощо.

Звичайно, це схема комплексна: щось у ній іде від порушень мовлення, щось узяте від самої фонології. І все ж таки на цій схемі розташування близьких звуків (звукотипів) нагадує багато в чім розташування фонем в їх парадигматиці, тобто в стереометричній моделі.

В морфології також є можливим стереометричне моделювання (воно прийшло сюди з фонології). Дієслівні ознаки російського дієприкметника являють собою куб або парале­ле­пі­пед. І хоча ще не знайдено об'ємну модель усієї (повної) дієслівної парадигми сучасних української і російської літературних мов, вже можна з упевненістю стверджувати, що окремі її частини (підпарадигми) мають вигляд призми або трикутної піраміди, що варте уваги. Чи не є це свідченням ізоморфізму структур окремих ярусів мовної системи взагалі?

Отже, теоретичне значення описаної стереометричної моделі приголосних фонем полягає в тому, що вона проливає світло на те, як влаштовано сам механізм мови, зокрема його фонологічний ярус; модель є еталоном, основою для порівняння, зіставлення консонантних систем близько- й неблизькоспоріднених (наприклад, української і німецької, російської і сербсько-хорватської) мов.

Тепер скажемо кілька слів про її практичне значення.

Фонетика і фонологія знаходять своє місце у вузівських програмах багатьох лінгвістичних дисциплін, зокрема таких, як вступ до мовознавства, загальне мовознавство, сучасна українська мова, сучасна російська мова, а також спецкурсів і спецсемінарів, присвячених цим розділам лінгвістики.

Наш досвід викладання цих дисциплін свідчить про те, що описана вище консонантна стереометрична модель, по-перше, систематизує і поглиблює знання студентів в області фонетики: а) "підказує", як найкраще класифікувати приголосні звуки; б) допомагає зрозуміти, які ознаки в звуці є більш істотними з фонологічної точки зору; по-друге, сприяє кращому засвоєнню найважливіших фонологічних понять: є наочною ілюстрацією того, що таке: а) фонема (на відміну від звука мовлення), б) розрізнювальні (диференційні) ознаки фонем: модель дозволяє легко запам'ятати і при потребі відтворити (репродукувати) в упорядкованій послідовності всі приголосні фонеми розглядуваної мови, поєднані якоюсь однією диференційною ознакою, а також назвати – і при необхідності легко довести це! – розрізнювальні ознаки будь-якої приголосної фонеми (крім фонеми "йот", що має, як уже сказано, особливий фонологічний статус); в) система фонем, г) фонологічна опозиція, ґ) кореляція фонем; по-третє, сприяє формуванню у студенів-філологів наукового світогляду, подаючи яскравий матеріал для зрозуміння суті таких загальнонаукових понять, як абстрактне – конкретне, ціле – частина цілого, загальне – часткове, сутність – явище, елемент – система елементів, конструкт – об'єкт, що можна спостерігати; система, структура, а також таких складних лінгво-філософських понять, як парадигматика і синтагматика, мова і мовлення, синхронія і діахронія.

Принципи побудови цієї моделі є однаковими для фонологічних консонантних систем багатьох індоєвропейських мов, тому розглядувана модель може знайти застосування у практиці викладання іноземних мов.

ЛІТЕРАТУРА

1. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк). – М., 1966.

2. Вовк П.С. Поліцентризм фонологічних систем. Монографія. – Київ, 2002.

3. Евдошенко А.П. К вопросу о применении стереометрической модели в области фонологии // Исследования по структурной типологии. – М., 1963.

4. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. – К., 1999.

5. Кузнецов П.С. К вопросу о фонематической системе современного французского языка // Реформатский А.А. Из истории отечественной фонологии. Очерк. Хрестоматия. Отв. редактор член-корреспондент АН СССР Р.И.Аванесов. – М., 1970.

6. Логопедия: Учеб. для студ. дефектол. фак. педвузов / Под ред. Л.С.Волковой, С.Н.Шаховской. – М., 1999.

7. Ломтев Т.П. Фонология современного русского языка на основе теории множеств. – М., 1972.

8. Падлужны А.І. Фаналагічная сістэма беларускай літаратурнай мовы. – Мінск, 1969.

9. Пиотровский Р.Г. Моделирование фонологических систем и методы их сравнения. – Л., 1966.

10. Реформатский А.А. Согласные, противопоставленные по способу и месту образования, и их варьирование в современном русском литературном языке // Доклады и сообщения института языкознания АН СССР. – 1955. – №8.