Сторінка
2

Моделі породження нового значення в когнітивних метафорах

Погляд – це:

“1. Спрямованість, скерованість зору на кого-, що-небудь; позирк, позір, зір; // Вираз очей, манера дивитись. 2. Думка, судження про що-небудь; розуміння, уявлення; // Система переконань, уявлень; світогляд, світосприйняття” [10, 711-712].

Кожне із слів, що входить до цього словосполучення, абстрактне за системою значень, тобто не має чітко визначеного денотата. Це дає можливість такого широкого сполучення різних за сигніфікатом слів.

За цим типом побудовані наступні метафоричні словосполучення: поєднання моментів відмінностей; у прищепленні слухачам ідей; необов’язкова риса цих одиниць; неслышимое озвучивание иероглифов; некоторое количество информации; большой отрезок речи; nature of the problem.

3. Метафоризація може відбуватися і у зворотному напрямку, відповідаючи моделі “іменник у прямому значенні + підпорядкований йому іменник у переносному значенні”.

Слід додати, що така модель мало поширена серед наукових текстів українською мовою. За цим типом побудовані метафоричні словосполучення: coronation has a moment; духом творчества.

Оскільки когнітивна метафора – це попередній етап генералізуючої метафори, тобто це перехід від мовної до “мертвої” метафори, який відбувається:

1) за характером мовної мотивованості;

2) за взаємозалежністю часткових значень;

3) за видом їх іррадіації.

1. За характером мовної мотивованості утворюються такі метафори: збіг уявлення про форму; зовнішній вигляд; вузьке розуміння. Напр., слово вузький має таку систему ЛСВ, яка дозволяє відбуватися процесу метафоризації:

“1. Який має невелику ширину; протилежне широкий // Менший за шириною, тісніший, ніж потрібно, бажано. 2. перен. Який має дуже обмежені можливості, неширокі межі // Який охоплює небагато або небагатьох// Пов’язаний з певною галуззю; спеціальний. 3. лінгв. Який вимовляється з невеликим розкриттям рота (про голосні звуки)” [10, 784]. У даному випадку це переносне значення, зокрема: позбавлений широких поглядів, замкнутий у колі особистих інтересів; обмежений.

Найбільш поширеною моделлю є “прикметник + іменник у прямому значенні”. Це пов’язано, перш за все, із зміною, або з розширенням сполучуваності. Напр., у словосполученні хронологічна глибина слово глибина має таку систему значень:

“1. Відстань зверху вниз від поверхні, краю чого-небудь. 2. Простір, що знаходиться на великій відстані від поверхні в гору / про небесний простір, космос /. 3. Місце, простір, які відділені від чого-небудь або знаходиться всередені чогось. 4. перен. Те, що становить собою основу, у чому зосереджена суть чого-небудь, тайник / душі /. 5. перен. Про значущість, змістовність чого-небудь, мудрість. // Сила, ступінь вияву або поширення чого-небудь” [10, 82].

У даному випадку реалізується скоріше перше значення, проте мова йде не про реальну відстань, а про відстань метафоричну. Ця метафоричність виникає внаслідок сполучуваності із прикметником хронологічний:

“1. Пов’язаний з хронологією / у 2 знач./. 2. Який ґрунтується на послідовному розташуванні подій” [10, 603-604].

Хронологія:

“1. Заст. Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання; // Книга періодичних записів історичних подій. 2. Послідовність історичних подій за часом; // Часова послідовність пам’ятних подій / перев. В історії якого-небудь роду, сім’ї; // Часова послідовність яких-небудь явищ, моментів, етапів і т.ін. Геологічна хронологія – встановлення періодів виникнення різних шарів Землі. 3. Допоміжна історична дисципліна, що встановлює дати історичних подій і документів” [10, 154-155].

Отже, у метафорі “хронологічна глибина” нове значення виникає в результаті актуалізації переносного значення прикметника, яке впливає на головне значення іменника, надаючи йому більш абстрактного характеру.

2. За нашими спостереженнями, мовленнєва мотивованість пов’язана насамперед з актуалізацією ЛСВ при розгортанні тексту. Вона супроводжується як взаємовпливом часткових значень слів, що утворюють метафору, так і їх іррадіацією, тобто впливом на весь контекст.

Напр., збіги ведуть. У даному випадку слово збіг вживається в множині, хоча кожен із ЛВС слова цього не передбачає:

“1. Поєднання подій, явищ і т.ін. Збіг обставин – випадкове поєднання обставин. 2. Одночасність подій, явищ і т.ін.; сплетення. 3. Схожість, спільність між чим-небудь. 4. Поступове потоншення стовбура дерева або гілки від основи до вершини” [10, 433].

Ці всі значення потребують однини. Множина надає значенням даного слова переносного відтінку, який посилюється вживанням у сполученні зі словом вести. ЛСВ дієслова вести передбачає діяча, тобто має тенденцію уособлювати слова, які сполучаються з ним:

“1. Спрямувати рух кого-небудь, допомогти або примушувати йти. 2. перен. Спрямувати діяльність кого-, чого-небудь; керувати. 3. Рухати чим-небудь у певному напрямку. 4. Прокладати, проводити що-небудь довге, великої протяжності. 5. Мати певний напрямок простягати куди-небудь. 6. Здійснювати, виконувати, робити що-небудь” [10, 257-258].

Цього ж типу метафоричне словосполучення дати знання. Слово дати передбачає таку систему значень:

“1. Вручати кому-небудь, передавати з рук в руки. 2. Приносити як результат, виробляти що-небудь. 3. Влаштовувати, організовувати, запросивши гостей” [10, 202-203].

Слово знання має такі ЛСВ:

“1. Обізнаність у чомусь, наявність відомостей про кого, що-небудь. 2. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження та ін. 3. Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому” [10, 641-642].

У даному випадку всі слова вживаються в прямому значенні; проте головне значення дієслова дати набуває більш абстрактного характеру внаслідок взаємовпливу системи ЛСВ слова знання.

Слід зазначити, що серед таких метафор найбільш поширені моделі, до складу яких входить дієслово. Це пояснюється тим, що дієслова разом із прикметником є ознаковим словом мовної системи, а в реченні дієслово має основне смислове навантаження, утворюючи предикативну основу повідомлення.