Сторінка
2
3) немає жодного терміна, який не входив би в ту чи іншу терміносистему;
4) межі між термінами можуть бути більш або менш чіткими («розмитими»), терміносистеми можуть накладатися одна на одну, утворюючи в таких випадках перетин терміносистем;
5) терміносистеми, що обслуговують окремі та різні галузі виробництва, техніки, науки управління, можуть виділяти міжгалузевий термінологічний фонд, що також являє собою терміносистему; міжгалузевий термінологічний фонд може мати різну силу узагальнення галузевих терміносистем та різну ступінь відхилення від них… Кожна терміносистема реальна й об’єктивна, історично формується незалежно від науки, що її вивчає [2, 3].
В.П.Даниленко (1987) вважає, що включення слів і словосполучень у терміносистему може відбуватися тільки за наявності якоїсь категорії, що об’єднує, нею можуть бути певні типові категорії та поняття, що номінуються базовим корпусом термінів, а С.В.Гриньов (1993) вказує, що на початковому етапі формування терміносистеми одним з основних джерел поповнення є запозичення слів і словосполучень із сумісних дисциплін та загальновживаної лексики.
При утворенні та формуванні терміносистем важливу роль грають як екстралінгвальні фактори, що зумовлюють необхідність домінування понять галузі знань та сфер діяльності й потребу деталізувати чи ускладнити поняття фундаментальних галузей науки, так і лінгвальні, що пов’язані з різноманітністю понятійних відносин, що передаються термінами й можливістю об’єднати різні у понятійному відношенні компоненти у багатослівних термінах. Поповнення лексичного запасу терміносистем відбувається не тільки завдяки появі нових термінів (у суспільно-політичних науках це відбувається в меншою мірою ніж у науках природничих чи технічних (пов’язаних безпосередньо з дослідництвом, експериментами, виробництвом). У процесі міжгалузевих комунікацій відбувається взаємне запозичення термінів відповідними галузевими терміносистемами. Такий процес можна назвати інтеграцією терміносистем. Ми пропонуємо один із можливих варіантів наочного відображення такого процесу у терміносистемі міжнародного права. (див. мал. 1). Спостерігаємо також процес оказіонального вживання термінів тією чи іншою терміносистемою з інших термінологічних систем (див. мал. 3).
Розвиток права, зокрема і міжнародного, та мови як його провідника неможливо уявити без впливу правових норм і явищ, які давно вже втратили національно-державний зміст і стали надбанням усього людства – ми маємо на увазі дві великі колиски цивілізації Стародавню Грецію та Рим. Ius Romanum, основа сучасної юриспруденції країн європейського континенту та багатьох інших, фундаментальні юридичні поняття, назви правових інститутів народилися у Римській імперії, тому основу правничої лексики цих держав і особливо термінології міжнародного права складають терміни латинського походження, хоча власне українська лексика теж спостерігається у терміносистемі міжнародного права. Вона бере початок ще з часів Київської Русі. «Природні багатства України привертали увагу чужоземних купців і вводили Україну у міжнародні торговельні відносини. У 846 році араб Ібн-Хурдадбег, завідувач пошти в Ірані, у своїй славетній „Книзі шляхів та царств” змальовував інтернаціональний характер торгівлі цієї доби. Імперія Карла Великого та його спадкоємців була пов’язана з імперією Танга, Китаєм. Шляхи вели через Райн, Дунай, Хозарію, Волгу, Каспійське море, осередню Азію, Самарканд. Купці, що йшли цим шляхом, розмовляли різними мовами: перською, грецькою (румійською), арабською, франкською, еспанською, слов’янською. Через Україну проходили дві магістралі, що з’єднували північ із півднем, захід із сходом, арабів та Візантію – зі Скандинавією, Індію та Китай – з імперією Карла Великого. Норми звичаєвого права знаходимо у перших юридичних писемних пам’ятках Київської Русі, найстаріших зразках „актового язика і юридичної термінології дохристиянської Русі Х в. У „Повісті временних літ” згадуються два договори: один – 907-го, другий 911-го року. Викликані ці договори походом князя Олега на Царгород. Вони надавали великих прав дружині Олега та купцям із Руси. У договорах було вирішено низку міжнародних справ: що робити, якщо затоне корабель однієї з договірних сторін, якщо вб’ють чужого підданого, втече раб тощо» [5, 33].
Поповнення лексики міжнародного права відбувається за рахунок інтеграційних та міграційних процесів у термінологічних системах сучасної української мови, що відображено на мал. 1, 3 та лексичних запозичень з інших мов, особливо англійської. Тенденції розвитку юридичного лексикону української мови виразно відбивають термінотворчі процеси високорозвинених світових мов, де актуалізація національного мовного ресурсу узгоджується з міжнаціональним термінологічним прототипом. Як зазначає в своєму дисертаційному дослідженні М.Б.Вербенець. «це свідчить про інтернаціоналізацію юридичної термінології на шляху до створення світової юридичної суперсистеми, що пов’язано з явищем кореляції юридичних понять у правових системах європейського ареалу. Все помітнішою стає тенденція до зближення семантичної неоднозначності термінів, тому можна говорити про інтернаціоналізацію юридичних лексиконів національних мов» [1, 189].
Мал.1. Інтеграція термінів
Мал.2. Ієрархічна структура правничої терміносистеми
Мал.3. Міграція термінів
ЛІТЕРАТУРА
1. Вербенєц М.Б. Юридична термінологія української мови: історія становлення і функціонування // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. – К., 2004. – 190 с.
2. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. – М.: Высшая школа, 1987. – 109 с.
Завантажити реферат