Сторінка
3
ЛІТЕРАТУРА:
1. Баранівська О.С. Прізвищеві гібриди з формантами –к(о), -енк(о) // Актуальні питання антропоніміки. – К., 2005. – С. 31 – 38.
2. Бевзенко С.П. Історична граматика української мови. Нариси зі словозміни та словотвору. – Ужгород, 1960. – 416 с.
3. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). – К., 1993. – 214 с.
4. Бірыла М.В. Беларускія антрапанімічныя назвы ў іх адносінах да антрапанімічных назваў іншых славянскіх моў. – Мінск, 1963. – С. 15 – 41.
5. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV – ХVІІ ст. – К.: Наук. думка, 1988. – 172 с.
6. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. – К.: Наук. думка, 1966. – 215 с.
7. Толкачев А.И. К истории словообразования форм со значением субъективной оценки (квалитативов) личных собственных имен греческого происхождения в древнерусском языке ХI – ХV вв. // Историческая ономастика. – М.: Наука, 1977. – С. 72 – 130.
8. Фаріон І. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ ст. (з етимологічним словником). – Львів: Літопис, 2001. – 371 с.
9. Худаш М.Л. До питання класифікації прізвищевих назв ХІV – ХVІІІ ст. // З історії української лексикології / Відп. ред. Д.Г. Гринчишин. – К., 1980. – С. 100 – 126.
10. Шахматов А.А. Историческая морфология русского языка / Предисл. и примеч. акад. С.П. Обнорского. – М.: Учпедгиз, 1967. – 400 с.