Сторінка
2

Формування підсистеми фемінітивів нової української мови (суспільно-політична лексика)

У першій половині ХХ ст. поступово зростає й кількість таких назв з суфіксом -иц-я, причому більшість із них не траплялося в обстежених пам'ятках попереднього періоду, наприклад: иноплеменниця (Крим. ІІ : 185), іконопоклонниця (178), костельниця (255) від костельник „хто ходить до костелу”, кумирниця (141) від кумирник „ідоловірець”, прихильниця (Там само) від прихильник „демократ”, чужоплеменниця (185); ідолопоклонниця (Кирич. ІІ : 284), п’ятидесятниця (ІV : 568), старообрядниця (V, 491) тощо.

У другій половині ХХ ст. склад лексем зазначеного типу, утворених за допомогою суфікса -к-а, майже не змінюється, з’являється досить обмежене число новотворів: анабабтистка (СУМ І : 41) від анабабтист „член релігійної секти, що виступали проти хрещення дітей і вимагали повторного хрещення у свідомому віці”, легітимістка (ІV : 461) від легітиміст „прибічник скинутої династії”, масонка (641), обструкціоністка (V : 587), садукеянка (ІХ : 14) від садукеянин „хто виражає інтереси вищої знаті та чиновництва”, штундистка (ХІ : 549) від штундист „член протестантської секти баптистів”.

За нашими спостереженнями, протягом ХІХ – першої половини ХХ ст. склад фемінітивів зазначеного типу на -иц-я в основному сформувався. У другій половині ХХ ст. з'являється лише кілька утворень (2 назви), які фіксуються вперше: схимниця (СУМ ІХ : 886), ухильниця /політ./ (Х : 528) від ухильник „прибічник ухилу в політиці”.

Як свідчать обстежені джерела, протягом ХІХ – ХХ ст. малопродуктивна модифікація суфіксом -к-а чоловічих назв осіб за їх належністю до того чи іншого ідеологічного, політичного, філософського, релігійного та інших напрямків в уснорозмовному мовленні (5 утворень): кралянка (Писк. : 115) від кралянин „рояліст”; вихрестка (Аф. : 347); недоляшка (Крим. : 255) від недоляшок „католик”; есерка (Кирич. І : 483), непманка (СУМ V : 355). По одному такому деривату зареєстровано в бойківських, гуцульських та нижньонаддніпрянських говірках, наприклад: бахтістка (Чаб. І : 70); брошурничка (Гуц. : 248) від брошурник „член релігійної секти”; поганка (О. ІІ : 91) від поганин „язичник”. Також непоширені в діалектах нової української мови назви цієї групи на -иц-я. Дослідники реєструють по одному фемінітиву в бойківських та нижньонаддніпрянських говірках: побожниця (О. ІІ : 85); яритиця (Чаб. ІV : 257).

У всі періоди розвитку нової української мови фемінітиви зазначеного типу вживаються головним чином в уснорозмовному мовленні, епістолярному стилі та в мові художніх творів, рідше – в публіцистичному стилі, наприклад: „Ні, я роблюсь дедалі все більшою фаталісткою .”(Л.Українка ХІ : 155); „Ходи, вакханко, відпочинь край тигра!”(VІ : 218); „…Хоч випада язичникові сватать Християнку, то не випада християнам Християнку за язичника давати…”(І.Франко VІ : 150); „Віднині вона справжня комсомолка! Вона збереже цей квиток, не дасть поглумитися з нього”(П.Ребро : 35); „– Раджу скуштувати тієї он смаженини… – Дякую, але я вегетаріанка!”(О.Гончар VІІ : 625); „Наші читачі пригадують собі певно, що козаки під проводом офіцера Абрамова страшно знущалися над революціонеркою Спірідонівною, яка забила ворогів свободи в Росії”(Дзвін : 59); „Довід цьому – нещодавно викрите в інституті контрреволюційне кубло, в тому числі і студентка – колишня петлюрівка – Рублівська”(Ком-ка Укр. : 12); „Історія пролетарського революційного руху в Росії знає багато комуністок – талановитих організаторів, мужніх борців за справу трудящих”(Рад. право : 25); „Додам, що я поважаю боротьбу західних феміністок”(Кур. Юн. : 5); „…ты очищаешъ и обмливаешъ долины, луга, берега, каміньня и креміньня, – очистьже и обмый одъ мене (такой-то или такого-то) …одъ всякой скверноты – колдунника, колдуницы, епатника, епатницы и еретика, и еретици”(Кіев.стар. : 586); „Схимниці-монашки й послушниці не зобижали селян, а з цікавістю придивлялися до них, тільки матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і дітей, стиха лаяла їх якимись незрозумілими словами…”(М.Стельмах І : 638) тощо. Поодинокі деривати цієї групи трапляються в науковому та офіційно-діловому стилях, наприклад: „Її небога [Уляна Терентьовна Мужиловська], такожъ идеалистка, вмерла молодою черницею”(Правда : 33); “В літопис Вітчизняної війни вписане ім'я комсомолки Марії Щербаченко”(З доповіді секретаря ЦК ЛКСМ тов. Костенка В.С. на урочистому засіданні комсомольського активу м. Києва) (Дніпро : 21); „Кніпович Лідія Михайлівна – професіональна революціонерка”(УРЕ V : 239) „Богомолець Софія Миколаївна … – українська революційна народниця”(Там же І : 503) та ін. У згаданих стилях на означення осіб жіночого роду використовуються переважно описовий спосіб та іменники чоловічого роду, а стать визначається з контексту, наприклад: „…вона [Мерілен Стівенс] член Лейбористської партії Великобританії…”(Наука і сусп. : 5) тощо.

З розвитком суспільного життя в епістолярному, публіцистичному та науковому стилях ХХ ст. з'являється чимало корелятів до найменувань осіб чоловічої статі за належністю до певних течій у мистецтві, які творяться за допомогою форманта -к-а, наприклад: експресіоністка (Кирич. І : 478), символістка (V : 302), футуралістка (VІ : 302); кубістка (СУМ ІV : 381), супрематистка (ІХ : 849) та под.

Отже, в новій українській мові суфікс -к-а активно творить фемінітиви до найменувань осіб чоловічої статі за належністю до того чи іншого ідеологічного, політичного, філософського, релігійного напрямків, тоді як формант -иц-я у цій функції непродуктивний. Основна маса дериватів згаданої семантичної групи твориться протягом століття – з середини ХІХ до середини ХХ ст. У ХХ ст. більшість фемінітивів на -иц-я переходить до пасивного складу української лексики (зникли реалії, які вони позначали), а нові слова не реєструються. Зрідка поміж номінацій такого типу трапляються словотворчі дублети (єретиця – єретичка). Оскільки факти свідчать лише про поодинокі випадки конкуренції фемінізуючих суфіксів -к-а й -иц-я в межах згаданої семантичної групи, маємо підстави стверджувати, що в новій українській мові склалася традиція поєднання жіночотворчих формантів з чоловічими особовими назвами лише певних лексико-словотвірних груп, зокрема суфікса -к-а – з найменуваннями осіб чоловічого роду за належністю до певного ідео­логічних, політичних, філософських, релігійних напрямків, суспільних течій і т. ін.