Сторінка
5

Критика Юрія Шереха як літературознавчий феномен

Таку майстерну гру з читачем [4, с. 9-10] уже понад півстоліття веде Юрій Шерех, утверджуючи “примат естетичних вимог до літератури, мистецтва – передусім художність, самобутність, формотворчу, стилістичну довершеність, звичайно, за наявності духовної суб­станції та світоглядної глибини”.

Читач в Україні поволі приймає правила цієї гри, цього сокра­тичного філософського діалогу, що має в українській літературі тривалу традицію, зокрема в особі таких її представників, як Григорій Сковорода та Іван Франко, а в новітній, зокрема інте­лектуальній прозі, її не без успіху демонструє Валерій Шевчук. Отже, діалогічність літературно-критичних студій не випадає з українського культурного контексту й обіцяє продовження.

Література

1. Гейзінга Й. Homo ludens. К., 1994.

2. Даниленко А., Соловей Е. Юрій Шевельов (Шерех): Штрихи до портрета науковця // Юрій Володимирович Шевельов (Юрій Шерех): Матеріали до бібліографії. Нью-Йорк, 1998.

3. Жулинський М. Юрій Шевельов-Шерех, а6о “Поза межі можливого” // Літературна Україна. – 1999. – 1 квіт.

4. [Корогодський Р.] Така тривала відсутність, таке непросте повернення // Ше­рех Ю. Пороги і запоріжжя: Література. Мистецтво. Іде­ологія: У 3 т. Хар­ків, 1998.

5. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. К., 1999.

6. Павлишин М. За культуру “не для дітей” // Сучасність. – 1995. – № 6.

7. Розсипані перли: Поети “Молодої Музи”. К., 1991.

8. Шевчук Гр. (Шевельов Ю.) В світлі людських почуттів // Наші дні. – 1943. – № 10.

9. Шерех Ю. Пороги і запоріжжя: Література. Мистецтво. Іде­ологія: У 3 т. Хар­ків, 1998.

10. Шерех О. Третя сторожа. К., 1993.