Сторінка
1

Методика побудови самостійних занять фізичними вправами

ПЛАН

1. Вироблення вмінь і навичок працювати самостійно

2. Залучення учнів до самостійних занять

3. Самостійні заняття різними видами спорту

Список використаної літератури

1. Вироблення вмінь і навичок працювати самостійно

Розраховувати на успіх впровадження самостійних занять у побут учнів можна, лише озброївши їх спеціальними вміннями. При цьому вміння поряд зі знаннями повинні формуватися на кожному уроці.

Учені вважають самостійною таку діяльність, у процесі якої учень, зна­ючи її кінцеву мету, сам ставить перед собою завдання, розв'язання яких веде до досягнення цієї мети, сам добирає необхідні засоби І способи дій, сам кон­тролює їхню правильність. Мабуть, на таку самостійну діяльність здатні тільки старшокласники. Проте, щоби випускники школи вміли самостійно займатися фізичними вправами І любили це робити, вчитель повинен розпочати відпові­дну роботі якомога раніше. Це спонукає його будувати належним чином навчання (у напрямі посилення інструктивної функції уроку). Для цього обо­в'язково дотримуйтеся двох умов. По-перше, грамотно організовуйте свої уроки. По-друге, весь час ніби повторюйте: "Дивіться, як це робиться", "Ось чому я роблю так", "А як можна ще?", тобто розкривайте технологію навчаль­ного процесу, роблячи її доступною кожному учневі.

За традиційного способу проведення уроку в школі, його методичне забез­печення залишається практично поза увагою і не усвідомлюється учнями, їхня увага поглинається руховими діями. Якщо такий стан міг протягом тривалого часу задовільняти школу, розв'язання завдань фізичного виховання на сучас­ному етапі потребує постійного звернення уваги учнів на те, які завдання вирішуються за допомогою того чи іншого прийому. Тут треба активізувати і думки, і дії школярів. Доцільно підводити дітей до усвідомлення мети будь-якої вправи, визначати шляхи її опанування, спонукувати до порівняння, узагальнення. І робити це не від випадку до випадку, а систематично.

Проілюструємо цю тезу елементарним прикладом. Дітей навчили "роз­минати" плечовий пояс, застосовуючи дві вправи: колові рухи руками з положення "руки до плечей" і ривкові рухи руками назад із положення "руки перед грудьми". На наступних уроках учитель підводить дітей до "відкрит­тя" нових вправ для плечових суглобів. Потім називає лише групу м'язів або суглоби, котрі треба підготувати до роботи, а діти самі вирішують, які для

цього підійдуть вправи Далі подається оцінка ефективності різних вправ дчя певних ситуацій Врешті-решг, визначаються вимоги до виконання запропо­нованих вправ Наприклад під час тренування м'язів черевного пресу обов'язково використовуються три вправи піднімання тулуба зафіксувавши ноги, піднімання ніг, одночасне (зустрічне) піднімання ніг І тулуба При цьо­му, піднімаючи тулуб, не варто намагатися сісти а скоріше "згорнути" торс до таз>, як згортають килим Якщо "проробка прес> йде за нерухомої верх­ньої частини (підйом ніг у висі), то м'язи пресу працюють на обертання тазу вперед Важливо зосередитися на обертанні тазу, а не прагнути піднести ноги, які виконують лише роль обтяження для руху тазу Для розуміння механізму цього руху І його усвідомлення доцільно пропонувати дітям підіймати ноги з торканням пальцями вище голови у висі на гімнастичній стінці Виконую­чи піднімання ніг І тулуба з поворотами, слід прагнути привести різнойменне плече до коліна або навпаки

Під час уроків на простих прикладах розповідайте дігям, як відбуває­ться їхнє навчання, як вони просуваються до певного вміння навички Спочатку рухова дія переважно не вдається 1 тут діти за допомогою вчителя пробують визначити, чому не можуть виконати рухову дію, порівнюють свої невмілі виконання дій Із тим, як це робить учитель або їхні товариші Педа­гог допомагає учням побачити власні помилки Діти повторюють вправу, І вона починає вдаватись Унаслідок багаторазового повторення вправа виконуєть­ся правильно Так поступово учні заглиблюються у процес навчання вже в початкових класах.

Доцільно навчити школярів готувати себе до наступної фізичної робо­ти, розминатись Для цього в підготовчій частині уроку визначається спрямування вправ, що пропонуються до виконання, як вони впливають на організм Обговорюється питання І про те, що різними вправами можна досягти одного І того ж ефекту Такий аналіз здійснюється поки що в найзагальніших рисах І в старших класах буде деталізуватись

Зміст роботи щодо формування вміння самостійно займатися фізичними вправами підкажуть учителеві самі учні Якщо діти починають самостійно за­йматися, то в них у їхніх батьків виникає безліч питань, які допоможуть учителеві вносити відповідні корективи у зміст уроків, їхню організацію І ме­тодику проведення Може скластися враження, що за такої методики навчання, коли учням поставлено завдання, які потребують творчої думки й осмислення власних дій, знижується щільність уроків НІ, цього не відбувається Річ у тому, що на велику частину питань І завдань учителя учні відповідають не стільки словами, скільки діями Проте необхітно постійно відчувати чи готові учні до сприйняття тісі або іншої інформації. Для цього в учнів варто сформува­ти переконання якщо вчитель говорить, то його треба уважно слухати, І ми обов'язково довідаємося про щось цікаве, важливе, корисне

У цьому плані повчальний досвід роботи вчителя з Одещини В. Радзвіла [2] У нього все починається на уроці, й усі відкриття для себе учні роблять саме на уроці Сенс кожного уроку завжди один виховання самостійності забезпечується мудрим співвідношенням репродуктивної І творчої діяльності учнів Педагог учить дітей користуватися навчальними картками вже з першого класу Сприяє самостійності використання вчителем тестів-орієнтирів Так, наприклад, учениці дев'ятого класу знають, що для виконання нормативу зі стрибків у довжину їм треба за хвилину зробити 1 ЗО стрибків через скакалку

Учитель вважає, що наш предмет — це не тільки робота над фізичним удо­сконаленням особи, а й над її інтелектуальним розвитком. Це діяльна область формування особи, тобто дається повний простір для самостійної роботи, ство­рюються умови для самовиховання, яке має велике значення в розвитку позитивних якостей учнів Адже самовиховання — це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування й удосконалення позитив­них та усунення негативних якостей відповідно до вимог суспільства