Сторінка
3

Радіомистецтво як відповідь нації на виклики часу: лінгвістичний аспект феномена

Інтерес до постатей, обставин і вчинків проектується на мову, якою говорили герої. Він викликає бажання наслідувати їм також у вживанні рідної мови. З точки зору авторів проекту – це одна з можливих відповідей українського радіомовлення на виклик сучасності. І відгуки слухачів засвідчують: мета проекту не залишилася поза увагою.

Висновки

Отже, можна вважати доведеним, що національна акустична драматургія, крім специфічно мистецьких завдань, може виконувати функцію своєрідного "пілот – сигналу" для розповсюдження знань, а також для формування суспільно корисних ментальних домінант. Доведено, що кон'юнктурні зразки так званого "пропагандистського парамистецтва" не можуть мати успіху на сучасному радіо, і пов'язано це з нейрофізіологією сприйняття інформації через акустичний канал (науковою підставою для такого висновку є дослідження російських і американських фізіологів). Практикою підтверджено тезу про те, що сучасний драматичний радіотвір, метою якого є формування суспільно-корисних ментальних домінант, повинен створюватися з урахуванням специфіки національного ефірного наповнення. Однією з можливих концепцій такого твору є синтез форми рекламного радіокліпу і семантичного наповнення, яке одночасно розважає, освічує, інформує (тобто, відповідає класичному, запропонованому Бі-Бі-Сі ще півстоліття тому визначенню специфіки некомерційних суспільно корисних програм).

Подібні передачі реально спроможні оптимізувати лінгвістичну ситуацію в Україні, не перетворюючи процес масової просвіти на "барикадні бої за українську мову", поза сумнівом, вони стануть на захист мовної самобутності українського народу.

Література:

1. Барноу Э. Как писать для радио: пер. с англ. – М.: НМО ГКРТ, 1960. – 38 с.

2. Видмер У. Новый Ной: радиопьеса // Ночной разговор с палачом: радиопьесы Австрии, ФРГ, Швейцарии-М.: Искусство, 1991. – с. 189 – 220.

3. Зверев В. Звук и смысл // Радиоискусство: Теория и практика.-Вып.2.-М.: Искусство.- 1983. – С.75 – 93.

4. Зверев В.П. У истоков радиодраматургии // Радиоискусство: Теория и практика. – М.: Искусство.-1981. – С.49 – 74.

5. Марченко Т.А. Радиотеатр: страницы истории и некоторые проблеми. – М.: Искусство, 1970 – 221 с.

6. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник – К.: ІЗМН, 1996. – 440 с.

7. Подкопаев Н. Радиопередача с точки зрения физиологии. // Радиослушатель. – 1930. - №18. – с.3-14

8. Уэллс О. Война миров. Радиопостановка // Уэллс об Уэллсе: пер. с англ. – М.: Радуга, 1990. – с.268 – 283.

9. Филд С. Как писать для радио и телевидения: пер. с англ. – М.: НМО ГКРТ, – 1962. – 152с.

10. Хоменко І. А. Оригінальна радіодрама: Навч. посібник. – КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 320 с.

11. Хоменко І.А. Оригінальна радіодрама: історія, теорія, практика (десерт, на здобуття ст. к. філол. н.), К.: КНУ ім. Тараса Шевченка., 2002. – 249 с.

12. Чернова И.М. Радиопьеса в беспокойном мире. Предисловие // Ночной разговор с палачом. Радиопьесы Австрии, ФРГ, Швейцарии. – М.: Искусство.-1991. – С. 5 – 15.

13. Чуковский К. Бичер-Стоу и ее книга. // Чуковский К. Собр. Соч. в 6 т., т. 3. – М.: Художественная литература, 1966. – с. 815 – 833.

14. Corwin N. Untitled and Other Radio Dramas: New York: Holt, 1947. – 412 p.