Сторінка
2

Тенденції розвитку військової культури у Збройних Силах України

Більшість військових установ та підрозділів культури потребують комп’ютеризації та інформатизації навчально-виховного процесу.

Обмежені бюджетні асигнування не дозволяють змінити той стан, у якому перебувають творчі колективи, працівники військових закладів культури. Відсутність сучасної музикальної апаратури і транспорту у творчих колективах унеможливлює розвиток гастрольної діяльності.

Виразно відчувається тенденція нерівномірного доступу особового складу та працівників Збройних Сил України до культурних послуг. Найменший показник впливу закладів культури на одну особу – у Сухопутних військах. Далі – Військово-морські сили України та Повітряні сили. Найвищий показник мають військові частини Центрального апарату Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України. Спостерігається негативна тенденція і щодо територіального розподілу військових установ та підрозділів культури в самих видах збройних сил – він нерівномірний. Прикладом є Сухопутні війська. Діяльність Драматичного театру Західного оперативного командування розповсюджується тільки на війська (сили) західного регіону.

Суттєвою перешкодою на шляху відродження духовності і культури особового складу та членів сімей військовослужбовців Збройних Сил України є неефективна структура культурно-виховної і просвітницької роботи – панує стійка тенденція небажання створити у Збройних Силах єдину вертикаль управління сферою культури. І як наслідок – ліквідація структурного підрозділу Міністерства оборони України – відділу культури та духовності Департаменту гуманітарної політики. Це свідчить про недовершеність існуючої структура культурно-виховної і просвітницької роботи.

Тенденція конверсії будинків офіцерів, в яких облаштовують магазини, церкви, погіршує загальну соціально-культурну ситуацію в Україні. Місцева влада не робить нічого, щоб будинки офіцерів, клуби та бібліотеки розформованих частин використовувалися за призначенням.

Скорочення Збройних Сил України призвело до ситуації, коли військові заклади культури залишаються у місцях, де немає військ (сил). Поетапний перехід збройних сил на комплектування на контрактній основі теж істотно впливає на організацію культурно-виховної і просвітницької роботи.

Функції військових органів управління під час переходу від умов мирного часу до умов бойового застосування змінюються. Протиріччя у чинній нормативно-правовій базі виховної роботи і морально-психологічного забезпечення військ призводять до зміни суті її функцій. Досвід організації культурно-виховної і просвітницької роботи в Іраку переконливо засвідчує, що, по-перше, при веденні бойових дій (операцій) її функції значно ширші, аніж вони визначені у наявних керівних документах, а, по-друге, нині організаційно-штатна структура системи культурно-виховної і просвітницької роботи та її матеріально-технічні засоби у частинах і підрозділах не відповідають сучасній інформаційній складовій збройної боротьби (електронні ЗМІ, Internet, мобільний телефонний зв’язок, волоконні і безпровідні мережі передачі даних).

Своєрідний кадровий вакуум у галузі військової культури настав у 2004р. Досвідчені офіцери, що займались виховною роботою, звільнялися у запас, а на їх місце призначалися офіцери, у яких не було достатньо професійних навичок. До того ж, в органи з гуманітарних питань потрапило 196 офіцерів з командних посад, що аж ніяк не сприяло покращенню розвитку військової культури[5]. Загальна кількість працівників військових культурно-просвітницьких установ у 2005 р. зменшилася у порівняні з 2004 р. на 303 особи.

Окреслені вище тенденції вимагають внесення змін у нормативно-правову базу культурно-виховної і просвітницької роботи у Збройних Силах України. Доцільно розробити і втілити в життя новий нормативний документ стосовно організації єдиної системи культурно-виховної і просвітницької роботи в Збройних Силах України, завдяки якому були б виправлені, в першу чергу, помилки методологічного характеру.

Аналіз діяльності структурних елементів системи культурно-виховної і просвітницької роботи викрив одну важливу закономірність – залежність культурних послуг від рівня потреб споживача. Тенденція згортання роботи у відстеженні попиту на певні послуги та його різновиди значно стримує розвиток культури у Збройних Силах України. Ця робота в сучасних умовах повинна проводитися на науковому рівні, із застосуванням науково-технічних методів та інформаційних технологій, що, у свою чергу, вимагає додаткових коштів та підготовку відповідних фахівців.

Сьогодні одним із основних засобів в освоєнні здобутків української куль¬тури виступають засоби масової комунікації (радіо, телебачення, преса, кіно). Тенденція скорочення чисельності працівників військових редакцій газет негативно позначається на розвитку культури у Збройних Силах. Тільки у 2005 р. редакційний штат газети “Слава і честь” було скорочено 27 чоловік, а газети “Армія України” – на 23 працівників. Значних витрат потребує реклама КВПР у засобах масової інформації, проте коштів на неї сьогодні немає.

Передумовою розвитку військової культури у бага¬тьох її сферах є зростання національної культурної самосвідомості. Тенденція скорочення у вищій військовій школі спеціалізованих кафедр культури, зменшення у навчальних планах годин, відведених на вивчення дисциплін культурологічного циклу на кафедрі педагогіки факультету підготовки фахівців гуманітарних питань Національної академії оборони України, відсутність у керівних документах Головного Управління освіти, Управління гуманітарного та соціального розвитку вимог до якостей та рівня культурно-педагогічної підготовки офіцерів різних військових спеціальностей, у кваліфікаційних характеристиках з командних, інженерних та інших негуманітарних спеціальностей відповідних положень, які вимагають особливої культурологічної підготовки, високого загальнокультурного рівня майбутніх офіцерів, роблять систему підготовки військових кадрів як підсистему військової культури неефективною.

Передбачаючи перехід до європейської моделі організації морально-психологічного виховання, відмови від структур, які займаються організацією виховної роботи у військах (силах), необхідно вже зараз суттєво змінити зміст підготовки офіцерського складу.

Аналіз основних тенденцій розвитку військової культури на сучасному етапі дозволяють зробити наступні пропозиції удосконалення цього процесу: