Сторінка
3

Трансформаційні процеси в естетосфері сучасної української популярної культури крізь призму сіверянської культурологічної регіоніки

Дуже важливим є також наступний момент. Етнонаціональна культура як певний організм у своєму онтогенезі ніколи легковажно не прийме до себе новий ціннісний матеріал, не “перехворівши” ним. В етнокультурі завжди діє своєрідний генетичний механізм; відбувається фільтрація ідей, інновацій, цінностей. Тому українська популярна культура, в основі якої лежить етноментальне ядро, для своєї презентації як на національному, так і на світовому рівнях, обере для себе тільки те, що відповідатиме її внутрішньому змісту, її аксіосфері. Саме в популярній культурі є великі можливості для подолання етнонаціональної відокремленості культури та її інтеграції у світовий культурний простір.

Основою такої етнокультурної мутації та її рушійною силою виступає трансмутація національних ціннісних орієнтацій. Звичайно, мутація – це термін, більш придатний для біологічних наук, що означає спадкові зміни організму чи його частин, ознак та властивостей. Якщо ж мова про ціннісний вплив популярної культури та про втілення запозичених цінностей у свідомість пересічних громадян, то доречніше, на наш погляд, використовувати термін “трансмутація”.

В нашому розумінні – це подвійна зміна цінностей, подвійна мутація, коли змінюється характер цінностей при перенесенні їх з одного типу культури в інший, а саме коли цінності космополітичного, універсального характеру транспонуються на вітчизняний ґрунт, наприклад, при естетичному сприйнятті інформації, що надходить із теле- та радіоканалів. Як відомо, естетичне сприйняття характеризується більшою емоційністю та активністю, ніж буденне, оскільки суб`єкт не може залишатися нейтральним щодо задоволення своїх естетичних потреб. У свою чергу, естетична потреба – це, насамперед, бажання людини відчувати позитивні емоції тому вона більше підпадає під вплив ЗМІ.

Отже, відбувається трансмутація ціннісних орієнтацій, – тобто еволюційна зміна деяких елементів національного ціннісно-смислового універсуму (ЦСУ) коли певні універсальні іміджі (за посередництвом масової культури) вкорінюються у національному ґрунті, а окремі традиційні ідеали, під впливом ціннісного мутагенезу, втрачають етнокультурну визначеність. Цей трансформаційний процес може мати загрозливий для національної ідентичності характер. Трансмутація впливає на формування тих загальноприйнятих стереотипів, які на рівні індивідів виступають як ціннісні орієнтації. Адже за допомогою сучасних мас-медіа популярна культура впливає, насамперед, на верхній, тонкий шар так званого “швидкого” менталітету, тобто на перший та другий зрізи, в яких концентруються повсякденні ціннісні орієнтації. Разом із тим, у цьому процесі можуть бути й позитивні моменти. З одного боку, завдяки трансмутації, етнонаціональні цінності одного народу стають доступними для представників інших народів та суперетносів у контексті “діалогу культур”, а з іншого, етнонаціональна естетосфера розкриває свої традиційні образи та змісти у нових ціннісних та емоційно виразних формах.

Останній, третій рівень культурно-циклічної еволюції – це синтез ціннісних світів і повернення до своїх коренів, але вже із засвоєними здобутками інших культур. Саме на цьому рівні відбувається паралельний, коеволюційний розвиток та співіснування етнонаціональної та глобальної популярної культури. Процеси соціокультурної та естетичної взаємодії доби постмодерну стали причиною того, що на сьогоднішній день вже розпочався процес коеволюційності універсального та етнонаціонального у трансформації популярної культури. Цей процес передбачає поліцентричну множинність національних культурних і художніх традицій, різнобарв`я ціннісних орієнтацій та духовних світів, що знаходять вираження у творчій діяльності та регіональних особливостях мистецького життя. Це підкреслює і конкурс “Євробачення”, на якому останнім часом, як правило, перемагає команда митців, що пропонує глядачам етноособливий матеріал, але який презентується на конкурсі за допомогою універсальних механізмів масової культури, (як це, наприклад, було із тріумфом співачки з Туреччини та перемогою українки Руслани Лижечко).

Таким чином, циклічність зумовлена діалектичним рухом – від часткового (етнонаціонального) до загального (універсального), і навпаки. Кожний новий рівень освоює, переробляє досягнення попереднього. Але не можна забувати, що еклектизм постмодерну стверджує всеєдність раніше непоєднуваних речей, відтак створює можливість для переставляння і підміни ціннісних змістів, для естетичних підстановок, несподіваних зближень і алюзій, що стають воістину необмеженими в ситуації мультикультуралізму.

На жаль, майже завжди, як це було і в добу Відродження, перехід від однієї системи цінностей до іншої супроводжується тотальною десакралізацією, яку іноді розглядають як підміну ціннісних змістів, а з плином часу – навіть як знецінення традиційних ідеалів. Суцільна святковість, як гедоністично наповнене дозвілля, – це головна зброя десакралізації. А десакралізація – це знищення ідеалів, предметів та персонажів, які були пов'язані із традиційною обрядовістю повсякденності. На їх місце претендують нові сакральні, іноді псевдосакральні елементи. Відбувається становлення нео-міфу як інверсії старого міфу, який має бути створений на підтримку культурного процесу, куди входять, приміром, музичні клуби, гральний бізнес, оголення тіла. Звідси зміни у світовідчутті та ментально-естетичній спрямованості суб`єктів популярної культури, як у випадку трансформації традиційної української інтровертивності, що, під впливом американізованого візуального продукту, здебільшого не кращого і не довершеного, змінюється на екстравертивність. А це веде до втрати властивих українській культурі кордоцентричності та ідеалізації неповторного й загадкового для інших внутрішнього світу. На передній план, виходить відчужене та показове зовнішньо-чуттєвє, яке отримує своє вираження, наприклад, у кітчевій продукції.

Таким чином, динамічні процеси в аксіосфері популярної культури стали причиною того, що відносно сталий естетично-почуттєвий момент в українській культурі перестав бути застиглим за своєю формою і змістом. Він трансформується, коли поступово йде змішання вищого і нижчого, сакрального і профанного, інтимного й публічного. В результаті здійснюється інволюційний перехід до ціннісно негативного, антиестетичного, яке несе в собі елементи трансгресивного процесу катастрофи колишніх ідеалів, кумирів і святинь, тобто елементи десакралізації традиційної аксіосфери.

Крім десакралізації та вульгаризації, при коеволюційному розвитку глобальної та етнонаціональної культури, постає проблема трансформації мовного компоненту. Разом із вульгарною десакралізацією традиційних ідеалів, мистецький ринок України перенасичений російськомовною та зарубіжного виробництва кіно та телепродукцією при майже повній відсутності україномовної. Це негативно впливає на функціонування національної мови, бо призводить до порушення якісної досконалості форми мови, що передбачає гармонію таких природних її якостей як ритмічність, несуперечливість та належне розташування синтаксичних частин мови, що дає необхідну лінгвістичну потенцію для вираження особливої душевності народу. Якщо говорити, в аспекті синтезу знань сучасної естетики та психології, про систему цінностей як основу поведінки реципієнта, то чужий мовний вплив, насамперед, спрямований на зрушення “ядра” в системі традиційних цінностей та емоційно-чуттєвого компоненту світосприйняття.