Сторінка
8

Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням

Тут вчителеві слід зазначити, про різноманітність фасонів плать і можливі гармонійні варіанти оздоблення.

Легке плаття – найрізноманітніший вид жіночого одягу. Це власне плаття і його різновидності – плаття - костюми, халати, плаття - халати, сарафани, власне блузки і їх різновидності – блузки – джемпери.

Плаття складається з двох частин: верхньої – переду або пілочок і спинки і нижньої – спідниці, яку з’єднують по лінії талії (відрізне плаття). Крім того, розрізняють суцільнокроєні плаття (сорочкової форми). Плаття бувають із застібкою ( по спинці або переду) і без неї; з рукавами і без них; з комірами і без них. Коміри, як і рукава, бувають вшивні або суцільновикроєні разом із пілочкою і спинкою.

За формою, характером покрою і художнім оформленням жіночі плаття можна об’єднати в такі групи: плаття ділового характеру, для випускного балу, весільні, нарядні шовкові, шерстяні, вечірні, плаття – костюми, блузки, спідниці, халати і плаття дитячого асортименту.

Важливим елементом одягу є його оздоблення. При оздобленні одягу враховували вік і стать людини. Найошатнішим був одяг молодих жінок, який вони мали право носити тільки до народження першої дитини. З народженням кожної наступної дитини кількість узорів і кольорів зменшувалася, скромнішим ставав головний убір та використовувані матеріали. яскравішим і більш барвистим був дівочий та парубоцький одяг, а найскромнішим – одяг літніх людей.

Сучасні варіанти розміщення орнаментів на тому чи іншому виробі залежить від його призначення, розмірів і форми, смаку і відчуття міри майстрині, її знання традицій та фантазії. Компонуючи орнамент, завжди слід виділяти його центральну частину.

У всіх видах творчості, крім форми та узору майбутнього виробу, важливу роль відіграє колорит – гармонійне поєднання кольорів та їх відтінків. Кожному народу з його багато віковими традиціями властиві кольорові поєднання, які відрізняються багатством відтінків, об’єднаних в основні тони.

Здебільшого колорит виробів є візитною карткою країни, області, району і навіть окремого села.

Щоб усі кольори поєднувалися між собою та з тлом виробу, потрібно дотримувались основних законів кольорознавства.

Усе розмаїття яскравих сполучень і кольорових відтінків, які ми бачимо в природі, можна поділити на дві групи: кольорові, або хроматичні, та безбарвні, або ахроматичні.

До хроматичних належать кольори сонячного спектра: основні – червоний, жовтий, синій та проміжні – оранжевий, зелений, фіолетовий. Проміжні, або додаткові, кольори утворюються змішуванням двох основних: оранжевий – червоного і жовтого, зелений – синього і жовтого, фіолетовий – червоного і синього.

До ахроматичних (безбарвних) кольорів, які не мають яскраво виражених ознак, належать білий, чорний, сірий кольори та всі їх відтінки.

Хроматичні кольори у свою чергу поділяються на теплі і холодні.

До теплих належать яскравіші кольори, які нагадують сонце – тепло-жовтий, оранжевий, червоний; до холодних – синій, зелений, фіолетовий та всі їхні відтінки. Найтепліший колір – червоний, а найхолодніший – синій. Залежно від насиченості кольори бувають світлими і темними, поєднання їх називають контрастністю.

Хроматичні кольори характеризуються кольоровим тоном – співвідношенням одного кольору до його відтінків, а також різних кольорів один одного; насиченістю, густотою та яскравістю – ступенем насичення того чи іншого тону.

Ахроматичні кольори відрізняються тільки світловою або відносною близькістю якогось кольору до білого.

У рукоділлі рекомендується використовувати не тільки чисті кольори спектра, а й проміжні відтінки їх. Такі поєднання м’якші, спокійніші, краще сприймаються. Гармонійне поєднання часто завершується рівновагою теплих і холодних, темних і світлих тонів. Один і той самий орнамент сприймається по-різному, якщо змінити кольори ниток у вишивці. Від цього він може бути яскравим і барвистим або стриманим і бляклим.

Слід пам’ятати, що тло виробу завжди доповнює узор, тому його колір має підкреслювати ритмічність повторення кожного окремого мотиву або фігури.

У народній творчості окрім однобарвних, або монохромних, узорів широко застосовують дво- і триколірні, а також багатобарвні, або поліхромні.

Добре поєднуються такі кольори: червоний із чорним, жовтим, сірим, коричневим, бежевим, оранжевим, синім і білим; синій із сірим, блакитним, бежевим, коричневим, жовтим, рожевим, золотистим; жовтий із коричневим, чорним, червоним, оранжевим, сірим, блакитним, синім, фіолетовим; зелений із темно-жовтим, лимонним, салатовим, сірим, жовтим, оранжевим, коричневим, чорним, кремовим; фіолетовий із бузковим, бежевим, рожевим, сірим, жовтим, золотистим, чорним.

В кожному районі вишивають по різному, навіть села в одному і тому ж районі відрізняються вишивкою одне від одного. Але все ж на Західній Україні переважає геометричний орнамент.

Орнамент не був придуманий просто так, орнамент – це був ніби код. Кожна лінія, кожен колір щось означав. Закодована мудрість віків передавалася з покоління в покоління. Вишивка носить в собі дуже багато символічних рис, має щось магічне. Наприклад, пряма горизонтальна лінія означає землю, вертикальні хвилясті лінії – дощ. Коло, ромб чи квадрат зображували сонце. Кінь і олень символізували добробут і благополуччя. Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують в собі символи краси і сили, але сили незвичайної, невмирущої краси.