Сторінка
4

Складові і процеси природних екосистем

Дизельне пальне має як екологічні, так і економічні переваги перед бензином. По-перше, воно не потребує свинецьвмісних добавок, а вихід токсичних вуглеводневих речовин і оксиду вуглецю є в 1,5…2 рази меншим. По-друге, дизельний двигун економічніший, ніж карбюраторний на 20—30%, а на виробництво тонни дизельного пального витрачається у 2 рази менше енергії, ніж на одну тонну бензину. Отже, маємо подвійний еколого-економічний ефект. Але і в цьому разі залиша­ються екологічні проблеми: за згоряння 1 t дизельного пального в атмосферу викидається понад 10 kg сажі. Цю проблему ще не вирішено.

Найчистішим сучасним пальним для автомобілів є природний газ, який нині широко впроваджується в практику. Розрахунки показують, що при цьому має місце значний економічний ефект. Газ не потребує антидетонаційних присадок: октанове число газу вище ніж у бензину і становить 105…110 одиниць. У перспективі найліпшим екологічно чистим пальним для двигунів внутрішнього згоряння буде водень.

А поки що урбанізація сприяє будівництву атомних електростанцій поблизу великих промислових регіонів, отже в густозаселеній місцевості, що дуже небезпечно для її мешканців, як це засвідчила Чорнобильська катастрофа. Прикладом негативного впливу інтенсивної урбанізації прибережних регіонів на екологію моря є проблема Чорного моря, до якої наша країна має, поряд з Росією, Туреччиною, Румунією і Болгарією, безпосереднє відношення.

За останнє десятиліття помітно зменшилась популяція дельфінів і розмножились медузи, аурелії та планктонна водорость ночесвітка. Біля берегів Болгарії спостерігаються так звані «червоні приливи», спричинені масовим розмноженням інфузорії мезодиніум. Раніше такого комплексу негативних явищ одночасно не спостерігалось.

Натомість кількість корисної водорості філофори, яка видобувалася тут раніше в промислових цілях, різко зменшилась. Багато хто пояснює ці зміни погіршанням екологічної системи моря саме через урбанізацію: стоком дренажних вод, збагачених добривами та отрутохімікатами, зменшенням надходження чистої річкової прісної води. Механізм негативної дії цих факторів полягає в тім, що, з одного боку, зменшення надходження прісної води з двох головних річок басейну — Дунаю і Дніпра призводить до підняття глибинної, збагаченої сірководнем (Н2S), води і збільшення швидкості його окиснювання, а з другого — надходження добрив і ядохімікатів стає причиною утворення і постійного збільшення у верхньому шарі моря маси стійких токсичних продуктів їхньої взає­модії із сірководнем.

Із наведених вище фактів невтішного нині впливу промислової діяльності людини на навколишнє середовище можна зробити незаперечний висновок: кожний відповідальний працівник народного господарства, еко­лог і технолог мусить бути обізнаний із сучасними еко­логічними і технологічними проблемами, мусить во­лодіти необхідними знаннями для їх аналізу й роз­в’язання відповідно до своїх функціональних обов’язків. Особливу увагу як еконо­місти, так і екологи мають звернути на об’єм використання сировинних та енергетичних ресурсів своїх країн.

Економіст має добре ро­зуміти ту істину, що, намагаючись сьогодні поліпши­ти традиційні економічні показники виробництва, не враховуючи в повній мірі сучасних екологічних вимог, він підриває економіку завтрашнього дня. З іншого боку, кожний еколог повинен розуміти, що тільки компроміс між економістами, технологами, а також і політиками, дасть змогу знайти в сучасному напруженому виробництві необхідні кошти для гальмування темпів зростання згубного техногенного навантаження на природу і для поступового відновлення втраченого.

Безперечно, природа ще й досі за дбайливого до неї ставлення здатна примножувати постачання енергетичних і матеріальних ресурсів для життєзабезпечення суспільства, але і суспільство має об’єднати зусилля всіх фахівців для своєчасного вирішення спільної еколого-економічної проблеми оптимізації «взаємовідносин» людини і довкілля.

Схематично взаємообмін між суспільством і глобальною екосистемою екосферою показано на рис. 37. Як видно зі схеми, нині відходи виробництва значно перевищують обсяги корисної продукції і лише незначна частина первинних відходів повертається в систему технологій як сировина.

Ідеальна модель промислової діяльності суспільства, яку сповідують деякі екологи і економіс­ти, є такою: первинні від­ходи виробництва повністю повертаються у виробничий цикл, і тільки незначна частина про­дуктів споживання губиться в процесі її реалізації суспільством.