Сторінка
5

Складові і процеси природних екосистем

Але ми вже зазначали (1.1.4), що така модель не може бути взагалі реалізована з огляду на тех­нологічні можливості та економічну доцільність. Необхідно дотримуватись основного принципу — у будь-якій технології мають бути лише два кінцеві матеріальні потоки: споживна вартість і будь-які нетоксичні відходи за умови, що вони за масою в часі природно включаються в процеси екосистем навколишнього середовища, не порушуючи суттєво їхньої збалансованості (рис. 38).

Висновки

1. Поняття «екологія» є неоднозначним: від примітивних закликів «милосердя до природи» — до серйозних наукових напрямків відповідних галузей наук: академічний традиційний напрямок у складі біології (аутекологія, синекологія та ін.), соціально-економічний («соціальна екологія» та «екологія людини»), загальнопланетарний («глобальна екологія» та ін.).

2. Людина як представник біотичної складової біосфери у своїх стосунках із навколишнім середовищем є винятком серед всіх інших організмів — забезпечення своїх матеріальних і енергетичних потреб вона майже повністю реалізує за рахунок продукції «штучного організму» — технологічних систем, обмін яких речовиною і енергією з навколишнім середовищем не регулюється природними факторами і становить небезпеку для існування сучасних організмів біосфери і самої людини.

3. Вирішення екологічних проблем суспільства полягає передо­всім у зміні філософської концепції співіснування людини і природи — не підкорення природи технологічними системами, а співробітництво з нею для збалансування природних і технологічних систем в єдину самовідновлювальну природно-технологічну систему урбанізо­ваної біосфери. Це спільне завдання екологів, технологів і економістів.

Література

1. Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.