Сторінка
3

Облігації

• фінансування бюджетного дефіциту;

• погашення розміщених раніше позик;

• фінансування цільових програм;

• згладжування нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення касового виконання державного бюджету тощо.

Кошти, отримані від продажу боргових зобов'язань, емітованих центральним урядом, надходять до державного бюджету. Кошти від реалізації облігацій, випущених місцевими органами влади, надходять до місцевих бюджетів.

Державні цінні папери є важливим джерелом неінфляційного покриття дефіциту бюджету. (Покриття дефіциту бюджету через емісію грошей призводить до надходження в обіг незабезпечених реальними активами платіжних засобів, а отже, до інфляції.) Вважається, що випуск державних цінних паперів є одним з ефективних методів фінансування бюджетного дефіциту.

Державні цінні папери випускають не тільки для покриття дефіциту бюджету, а й для погашення емітованих раніше державних боргових зобов'язань. З допомогою нових випусків державних цінних паперів здійснюються виплата доходу та погашення боргових зобов'язань попередніх випусків.

Випуск короткострокових державних боргових зобов'язань може також бути використаний для згладжування нерівномірностей у надходженні податкових платежів, що є однією з причин касової незбалансованості бюджету. Подальше надходження коштів від сплати податків використовується згодом для погашення таких зобов'язань. Іноді механізм погашення державних боргових зобов'язань за рахунок коштів, отриманих від сплати податків, називають попередньою сплатою податків. У деяких країнах випускаються зобов'язання, що мають назву податково-депозитних сертифікатів. Останні за бажанням власника можуть бути через певний термін погашені або використані при сплаті податків.

Основними джерелами погашення державних позик є:

• доходи від вкладення залучених за допомогою державних позик коштів у інвестиційні проекти в різні галузі економіки;

• додаткові надходження від сплати податків;

• кошти, отримані від зменшення видатків;

• емісія грошей;

• кошти, залучені від випуску нових держаних зобов'язань.

При первинному розміщенні державних цінних паперів головну роль відіграють центральні банки, міністерства фінансів або спеціальні підрозділи за управління державним боргом. Часто первинне розміщення державних цінних паперів проводиться серед комерційних банків. Передплата на державні цінні папери провадиться на добровільній основі серед широкого кола юридичних та фізичних осіб. Переважна більшість власників державних цінних паперів — комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, фізичні особи, місцеві органи влади, іноземні й міжнародні учасники ринку та ін.

Державні цінні папери поділяють на дві основні категорії: ринкові та неринкові. Ринкові цінні папери можуть перебувати у вільному обігу на фінансовому ринку. Неринкові цінні папери не підлягають вільному обігу, тобто не можуть бути передані або продані іншій особі. В умовах випуску таких паперів часто передбачається можливість дострокового погашення, при якому власнику цінного папера будуть сплачені понижені проценти. Неринкові цінні папери розміщуються тільки серед фізичних осіб.

Прикладом неринкового цінного папера є ощадна облігація США. Вона належить до безпроцентних облігацій і продається з дисконтом. Термін її погашення — 10 років, хоча вона може бути погашена в будь-який момент, але не раніше ніж через 6 міс. після її придбання інвестором.

До ринкових цінних паперів у США відносять коротко-, середньо-строкові векселі та облігації. Принципова відмінність між цими видами державних цінних паперів полягає в термінах їх погашення. Термін обігу короткострокового векселя — до одного року (найчастіше З, 6, 12 міс.). Середньострокові векселі перебувають в обігу на ринку від 1 до 10 років. Облігації мають термін погашення не менш як 10 років. Емітує ці цінні папери і здійснює їх первинне розміщення на аукціонах казначейство.

Короткострокові векселі є безпроцентними борговими цінними паперами, що продаються з дисконтом. За середньостроковими векселями та облігаціями їх власникам раз на півроку сплачуються проценти.

Короткострокові державні цінні папери в США, Великій Британії та інших розвинених країнах світу вважаються практично безризиковими і високоліквідними фінансовими інструментами. Рівень дохідності за ними є основою для формування ринкових процентних ставок.

Залежно від того, хто є емітентом державних цінних паперів — центральний уряд чи місцеві органи влади, цінні папери можна віднести до категорії загальнодержавних чи муніципальних.

Центральний уряд емітує облігації зовнішньої та внутрішньої позики, ощадні облігації, казначейські зобов'язання, казначейські векселі та ноти. Місцевими органами влади емітуються муніципальні облігації з різними термінами обігу — від кількох місяців до десятків років. У багатьох випадках дохід за такими облігаціями не оподатковується, що робить їх досить привабливими для населення.

Середньо- та довгострокові муніципальні облігації забезпечують фінансування проектів, пов'язаних з будівництвом житла, об'єктів соціально-культурної сфери, доріг. Короткострокові муніципальні облігації іноді називають комерційними паперами, які не оподатковуються. Забезпеченням муніципальних облігацій є місцеві податки та доходи від реалізації проектів. Муніципальні облігації вважаються більш ризиковими, ніж цінні папери, випущені центральними органами влади. Вони мають відповідні рейтинги, які визначаються провідними рейтинговими агентствами.

Державні облігації України

В Україні перебувають в обігу облігації внутрішньої та зовнішньої державних позик, муніципальні, республіканські облігації.

1. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Випуск облігацій внутрішньої державної позики здійснює Міністерство фінансів, яке одночасно виступає гарантом їх своєчасного погашення. Генеральним агентом уряду з розміщення ОВДП виступає Національний банк України. Облігації існують у вигляді електронних записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Кожний випуск облігацій оформляється глобальним сертифікатом, який зберігається в Національному банку. Первинне розміщення облігацій відбувається на аукціонах, що проводяться через комп'ютерну систему. В аукціонах беруть участь Національний банк та комерційні банки, які виступають від свого імені або за дорученням клієнтів, у тому числі нерезидентів.