Сторінка
4

Облігації

Розміщення державних облігацій здійснюється на добровільних засадах серед юридичних осіб. Випуск державних облігацій вважається таким, що відбувся, якщо у період розміщення продано не менш як 20% кількості облігацій, передбаченої до випуску. Національний банк має право здійснювати додаткове розміщення державних облігацій, не реалізованих у встановлений період розміщення.

Перший випуск облігацій внутрішньої державної позики відбувся в 1995 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року" від 23 серпня 1994 р. № 586. Основні умови випуску та порядок розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1995 р. передбачали випуск облігацій на пред'явника загальним обсягом емісії один трильйон карбованців. Номінальна вартість однієї облігації — 100 млн крб., термін обігу — один рік, щоквартальна виплата доходу — з розрахунку 140% річних, погашення і виплата доходу — в безготівковій формі.

Перший аукціон з розміщення ОВДП, в якому взяли участь 11 комерційних банків, відбувся 10 березня 1995 p., другий і третій — відповідно 11 і 18 квітня. На цих аукціонах було розміщено облігацій на загальну суму емісії 1 трлн крб. і залучено коштів до бюджету на суму 1187,2 млрд крб.

Другий випуск державних облігацій було здійснено також у 1995 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 408 "Про другий випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року". Загальний обсяг емісії становив 25 трлн крб., терміни погашення облігацій — 90, 180 та 270 днів. Дохід встановлювався на рівні 90% річних. Постановою Кабінету міністрів України "Про третій випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року" від 11 грудня 1995 р. № 994 передбачався випуск ОВДП загальним обсягом емісії 5 трлн крб. з розрахунку 90% річних з термінами погашення 91, 182 та 273 дні. Всього у 1995 р. було проведено 28 аукціонів, від яких у бюджет надійшло ЗО 416 млрд крб. На аукціонах переважно розміщувались ОВДП з терміном погашення 91 день не тільки як найбільш привабливі для інвесторів, а і як найбільш придатні для виплати доходу та погашення облігацій попередніх випусків.

На початку 1996 р. зобов'язання держави за ОВДП становили близько 25,3 трлн крб., або 253 млн грн. Законом України "Про Державний бюджет на 1996 рік" джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України визначались внутрішні державні позики в розмірі 150 млрд крб. При цьому передбачався перехід від процентних облігацій до дисконтних (безпроцентних). Терміни погашення державних облігацій — 28, 63, 91, 182, 273 дні та один рік з виплатою доходу з розрахунку 90% річних. За облігаціями з терміном погашення 182, 273 та один рік виплата доходу здійснювалась щокварталу, за облігаціями з терміном погашення 28, 63 та 91 день — під час погашення. Номінальна вартість облігацій становила 10 та 100 млн крб. Погашення та виплата доходу здійснювались у безготівковій формі.

29 квітня 1996 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 469 "Про випуск безпроцентних (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики 1996 року", згідно з якою державні облігації розміщувались серед фізичних та юридичних осіб на добровільних засадах за ціною, нижчою від їх номінальної вартості (номінальна вартість однієї облігації становила 10 млн крб.) Ці облігації, як і попередні, також випускались у вигляді записів на відповідних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Для того щоб зробити ринок державних облігацій більш привабливим не тільки для комерційних банків, а й для інших інвесторів, у 1996 р. Головна державна податкова інспекція України направила лист "Про оподаткування прибутку від здійснення операцій з облігаціями внутрішніх державних і місцевих позик", відповідно до якого об'єктом оподаткування не вважались проценти, нараховані на облігації державних і місцевих позик. При цьому оподаткування прибутку резидентів та нерезидентів від здійснення операцій з державними облігаціями проводилось однаково. Проте ставка оподаткування прибутку для нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяльності в Україні, встановлювалась на рівні 15%, у зв'язку з чим ринок державних облігацій ставав значно привабливішим для нерезидентів, ніж для резидентів України.

В умовах високих рівнів інфляції та зниження реальної дохідності ОВДП комерційні банки поступово почали переказувати свої кошти з ринку державних облігацій на інші, більш прибуткові ринки. На активізацію діяльності комерційних банків на ринку ОВДП 28 травня 1996 р. була спрямована постанова Правління НБУ № 125 "Про тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб", яка зобов'язувала комерційні банки створювати фонди страхування вкладів фізичних осіб за рахунок придбання останніми державних цінних паперів та передачі їх на зберігання до НБУ. При відмові комерційного банку передати на зберігання до НБУ державні цінні папери або при порушенні умов договору НБУ мав право застосувати до банку відповідні санкції.

З метою підвищення зацікавленості комерційних банків у придбанні облігацій внутрішньої державної позики та поліпшення їх ліквідності постановою НБУ "Про тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб" № 228 від 30 серпня 1996 р. встановлювався коефіцієнт ризику "О" для вкладень у державні боргові зобов'язання.