Сторінка
2

Вплив місцевих виборів 2006 року на політичну структуризацію територій

В пропорційних виборах до місцевих органів влади взяли участь 208 політичних партій і блоків. Із них 17 блоків загальнодержавного значення. Від цих блоків обрано 49 317 депутатів. «Блок Безпартійних «Сонце» не отримав жодного мандату. Найбільше представників обрано від БЮТ – 11620, Партії Регіонів – 11566, від блоку «Наша Україна» 5844, Соціалістична партія України – 3634, від народного блоку Литвина – 3033, Комуністична партія – 2312, Народний Союз Наша Україна 1836, Український народний Блок Костенко-Плюща отримав 1481. Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» отримав 980, більше ніж по 300 мандатів «Блок Лазаренко» та Громадянський блок «Пора-ПРП», опозиційний блок «Не Так». Більш 200 міст отримав блок НДП та Блок Юрія Кармазіна. Від 4 до 12 мандатів отримали 5 блоків та 26 партій.

14 політичних партій набрали більше 100 мандатів, а 48 – не отримали жодного. Регіональні блоки налічують 73 блоки, 13 з яких не отримали жодного мандата. Персоніфіковані блоки відповідного регіонального лідера – 28 блоків. Ще 28 блоків – регіонально-патріотичного спрямування: рідне місто, район, регіон, область.

У цих виборах взяли участь у 4 разів більше суб’єктів ніж на виборах до парламенту –208 політичних блоків і партій. Для багатьох із них місцеві вибори стали реальним іспитом на їх політичну спроможність. Один загальнонаціональний блок «Сонце» та 48 політичних партій не отримали жодного мандата на місцевих виборах, що можна вважати реальним критерієм їх дієвості.

З оглядом на такі результати доцільним є внесення змін до закону України про політичні партії, згідно з якими по відношенню до партій, що на парламентських та місцевих виборах не набрали жодного мандата, або набрали мізерну кількість (наприклад до 0,1% по всій Україні), має бути призупинена реєстрація, як суб’єктів політики, котрі не користуються підтримкою суспільства. Тим самим партійна система України очиститься від тих, хто не має громадської підтримки, а тільки нагромаджує політичні структури політичною пустотою. Введення такої норми примусить окремих політичних лідерів приборкати свої політичні амбіції майбутньою оцінкою безперспективності, тоді у нас на місцевих виборах будуть дійсні гравці, а не пасивні співучасники, або суто технологічні проекти (наприклад участь у виборах виключно заради формування корпусу членів дільничних виборчих комісій чи спостерігачів).

Політичні уподобання виборців України, в залежності від обласного поділу, надає можливості комплексно охарактеризувати та розмежувати політичні пріоритети країни у відповідності до географічного та територіального устрою країни. Історично склалося, що політичні ідеї, гасла, лозунги та цілі українців, розходяться в залежності від території, на якій вони проживають. Вибори до місцевих органів влади 2006 року підтверджують цей факт наочно. Розглянемо більш детально цей факт.

Детальний аналіз результатів виборчих перегонів по кожній області надає можливості точно визначити політичне розмежування території України. За майже однодумними політичними уподобаннями та деякими місцевими особливостями країну можна «поділити» на так званих три регіони: Західна Україна, Східна-Південна Україна, Центральна Україна. Розглянемо цю аксіому більш детально.

Західна Україна. У всіх цих областях більше 50-60% всіх місцевих мандатів дісталися демократичним та національно-демократичним силам. Виходячи з такого факту можна вважати, що головним пріоритетом західної України є національна ідея та демократія в Україні. Абсолютну більшість голосів виборців Західної України отримали так звані «націонал-демократичні сили» помаранчевого забарвлення, пропрезидентській блок «Наша Україна» та «Блок Юлії Тимошенко». В різних областях також виказане довіру багатьом більш дрібним політичним силам, які мають гідну кількість представників у місцевих органах влади.

Яскравим прикладом є Закарпатська область. Хоча вона дещо і відрізняється від сусідніх регіонів, але заслуговує уваги. Формування пріоритетів виборців Закарпатської області проходить у ситуації широкого впливу сусідніх держав, етноси яких широко представлені в даному регіоні. Цей факт підтверджений гідною кількістю представників політичних сил у місцевих органах влади, які представляють інтереси угорського етносу в області. Такий «закордонний» вплив на цю область, мабуть, і забезпечив перемогу проющенківській «Нашій Україні», яка має більший авторитет серед сусідніх західних країн. До речі, кількість прихильників Нашої України залишається майже однаковою, на протязі останніх двох років, а от авторитет БЮТ дещо виріс, але ж ще не настільки, щоб обійти свого опонента.

Західні області є найрозпорошеними за кількістю сільських та селищних рад. Кількість впливових місцевих та районних рад є відносно малою у порівнянні зі всіма областями України. Така ситуація склалася з причини малонаселеності західних областей, та малої концентрації людей у великих містах чи районах. Мала кількість населення західних областей надають менших політичних можливостей загальнонаціональним політичним силам, які користуються підтримкою саме цього регіону. Але у загальнонаціональному вимірі вони сприяють більш активній конкуренції регіональних політичних сил, які виборюють мандати у місцевих органах влади. До речі, в західних областях дуже велика альтернатива представників від різних політичних сил в місцевих, районних та обласних радах.

Східна та Південна Україна. Політичні уподобання виборців Східної та Південної України майже кардинально відрізняються від розглянутої вище Західної. Погляди Партії регіонів дуже суттєво співпадають з пріоритетами виборців Сходу та Півдня. Докорінно визначити причину такої високої довіри не можливо, але існує багато припущень. Одно з них полягає в тому, що політика Партії регіонів – проросійського напрямку, нашого східного сусіда. Особливе місце посідає також штучна спекуляція над мовною проблемою, проблемами НАТО, інтеграція з Євросоюзом тощо.