Сторінка
3

Проблеми житлово-комунального господарства

4. Значний обсяг пільгових категорій населення та відсутність відповідальності з боку населення за несплату житлово-комунальних послуг.

Верховна Рада постійно використовувала плату за житлово-комунальні послуги як завоювання популярності у електорату. Саме цим пояснюється майже тридцять категорій пільговиків, кількість яких постійно збільшується (остання нова категорія - діти війни) та ненарахування пені або будь-яких інших санкцій за несплату отриманих послуг.

В зв’язку з тим, що значна частина пільг не відшкодовується з бюджету - ця частина пільг надається за рахунок підприємств житлово-комунального господарства, що ще більше погіршує фінансові результати роботи підприємств.

5. Низький рівень інвестицій в розвиток житлово-комунального господарства, відсутність сприятливих умов для залучення приватного капіталу.

Політика загравання з населенням, тарифи, які покривають у багатьох населених пунктах від третини до половини витрат, не тільки привели до того технічного і фінансового стану, який є сьогодні практично на всіх підприємствах житлово-комунального господарства, але відбили охоту у населення до заощадження ресурсів (хто буде заощаджувати воду, якщо кубічний метр питної води у декілька разів дешевше за півлітрову пляшку мінеральної води), а також лишили житлово-комунальне господарство інвесторів.

В Україні відсутні економічні стимули для залучення інвестицій в комунальну галузь. Недосконалими є і механізми забезпечення гарантій для залучення позикових коштів на фінансування капітальних інвестицій. Фінансові та кредитні установи не розглядають комунальну галузь як інвестиційно привабливу через значну фінансову нестабільність.

Відсутність гарантій обмежує використання альтернативних механізмів фінансування довгострокових проектів за рахунок випуску облігацій, фінансового лізингу із залученням виробників обладнання або енергосервісних компаній, а також інвестиційних коштів приватного сектору.

Процес залучення приватного сектору в діяльність житлово-комунальних підприємств здійснюється повільно через фінансову нестабільність підприємств та за відсутності чітких і прозорих механізмів вибору орендаря чи концесіонера.

Крім причин, які можна віднести до всіх підгалузей житлово-комунального господарства є кризові особливості окремих підгалузей.

Житлове господарство – відсутність реального власника кожного багатоповерхового будинку це - наслідок недосконалостей закону про приватизацію житла.

В країні приватизовано більше ніж 80 відсотків квартир. Приватизація окремих квартир не привела до створення власника будинку, застаріла система управління обслуговування житла – наявність житлових об’єднань, які в сучасних умовах є непотрібною ланкою управління, на утримання яких витрачається значна частина коштів. Відсутність джерела капітального ремонту будинків: держава недостатньо фінансує капітальний ремонт, джерело фінансування капітального ремонту відсутнє.

Водотеплопостачання та водовідведення – монополізація, відсутність конкурентного середовища, незацікавленість керівництва монопольних утворень у демонополізації, непрозорість цих підприємств, недосконалість регулювання діяльності природних монополій, відсутність діалогу зі споживачами послуг.

Шляхи виведення з кризи житлово-комунального господарства передбачені у Законі про реформування житлово-комунального господарства, прийнятого Верховною Радою у 2004 році. На жаль, переважна кількість заходів, передбачених законом, не виконуються:

1. Приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обгрунтованого рівня, для чого потрібно:

· вдосконалити систему державного регулювання в сфері діяльності природних монополій, зокрема, підвищення контролю з боку держави за можливостями реалізації органами місцевого самоврядування повноважень, наданих законами України щодо встановлення тарифів, відокремити у великих містах виробництво тепла від його транспортування, запровадити двоставочні тарифи на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення;

· запровадити багатоставкові тарифи на послуги в залежності від рівня споживання (по підвищених тарифах на частину послуг, яка перевищує нормативне споживання конкретних житлово-комунальних послуг);

· ліквідувати перехресне субсидування, що здійснюється через тариф;

· запровадити конкурентне середовище на ринках, що не є природними монополіями, шляхом залучення в галузь приватного бізнесу, у тому числі малих підприємств та підприємців.

2. Передбачати щорічно до 2010 року у Державному бюджеті кошти на реалізацію Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства, створивши відповідний Державний фонд, відмовившись від грантової системи виділення коштів регіонам та містам.

3. Запровадити в цілому по Україні нову форму управління житлом – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, що потребує:

· законодавчого врегулювання обов’язкового створення об’єднань після завершення встановленого терміну їх добровільного утворення, стимуляцію державою створення об`єднань;

· створення інституту фахових управителів житла та забезпечення їх відповідною нормативно-правовою базою;

· запровадження системи залучення малого бізнесу до надання відповідних послуг;

· змінити систему управління та експлуатації житлом.

4. Визначення пріоритетних напрямків залучення інвестицій у житлово-комунальну галузь та запровадження механізмів, що стимулюють залучення коштів приватних інвесторів на проекти в сфері енергозбереження.

5. Розгорнути загальнодержавну кампанію щодо обговорення з громадськістю ключових питань, пов’язаних з реформуванням ЖКГ, передбачивши роз’яснення наслідків збереження поточної ситуації з тарифоутворенням як серед органів місцевого самоврядування, так і населення.

6. Ввести пеню та інші засоби впливу за несплату житлово-комунальних послуг, вдосконалити систему пільг, замінивши їх адресною грошовою допомогою. Вдосконалити систему субсидій на послуги житлово-комунального господарства.

7. Прийняти новий Житловий кодекс, відповідно до реалій сьогоднішнього життя, привести у відповідність всі нормативні акти, які діють в галузі і не узгоджені між собою.

8. Після приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня посилити економічну відповідальність житлово-комунальних підприємств за якість послуг.

Таким чином, на сьогодні рівень роботи житлово-комунального господарства не відповідає потребам суспільства: споживачів не задовольняє рівень і якість послуг; з іншого боку, підприємства працюють неефективно, і через надмірну монополізованість, збитковість, неефективність структури та старі методи управління галузь залишається малопривабливою для інвесторів.