Сторінка
2

Концептуальні підходи до формування системи професійного навчання фахівців для місцевого самоврядування

Перевагами "державницького" підходу є:

- можливість проведення єдиної державної кадрової політики, запровадження єдиних освітніх стандартів, єдиних вимог до професійної компетентності в системі публічного управління;

- наявність освітніх спеціальностей "Управління суспільним розвитком", "Державне управління", "Державна служба", в межах яких запроваджуються спеціалізації, які певною мірою відповідають потребам професійного навчання посадових осіб місцевого самоврядування;

- функціонування національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, яка включає Національну академію державного управління при Президентові України, її регіональні інститути державного управління та регіональні центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій, на базі яких готуються магістри державного управління та здійснюється підвищення кваліфікації;

- розвинуте нормативно-правове забезпечення професійного навчання державних службовців на базі національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, яке може бути поширене на службовців ОМС.

Зазначений підхід містить такі недоліки:

- професійне навчання в межах національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців орієнтовано на диференціацію відповідно до категорій посад, що не враховує специфіки служби в ОМС, де практично на всіх посадах виникає потреба у здійсненні як організаційно-розпорядчих (керівних), так і консультативно-дорадчих функцій. При цьому сама класифікація функцій, їх віднесення до категорій посад є притаманними державній службі (службі в органах виконавчої влади), в той час як класифікація функцій службовців ОМС має виходити скоріше з територіального рівня ОМС (село, селище, місто районного значення, район в місті, місто з районним поділом, район в сільській місцевості, область), який визначає обсяг повноважень, предмет відання, структуру ОМС, а отже і необхідну професійну компетенцію службовця;

- враховуючи предметну специфіку діяльності службовців ОМС, навряд чи можна вважати, що необхідний спектр компетенцій достатньо забезпечується лише за двома освітніми спеціальностями "Державне управління", "Державна служба" та низкою спеціалізацій. На думку багатьох дослідників, професійна підготовка фахівців місцевого самоврядування мала б здійснюватися у межах однієї цілісної спеціальності, назвою якої, відповідно до статті 12 Закону України "Про вищу освіту" мають відображатися неповторювані відносно інших спеціальностей "узагальнені об'єкт або виробничі функції та предмети діяльності";

- в межах національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців існує низка неузгодженостей щодо формування державного замовлення на підготовку посадових осіб місцевого самоврядування. Ні Положення про систему підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців", ні Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р., не вносять остаточної ясності в питання, хто є замовником і за чиї кошти (державного бюджету чи місцевого) здійснюється підготовка посадових осіб місцевого самоврядування п'ятої-сьомої категорій;

- квоти щодо підготовки виборних і посадових осіб місцевого самоврядування на базі національної системи є невисокими порівняно з квотами державних службовців; пріоритетом навчання в цій системі залишаються державні службовці;

- фінансування регіональних центрів підвищення кваліфікації здійснюється централізовано через місцевий бюджет – кошти виділяються цільовим призначенням на навчання кадрів і утримання центрів. Це позбавляє ОМС права вибрати навчальний заклад і знижує їх активність у сфері професійного навчання.

Підхід, заснований на громадівській концепції місцевого самоврядування, міг би сприяти подоланню зазначених недоліків, але він потребує більшої фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування, більшого обсягу повноважень. Прикладом того, як може розвиватися система професійного навчання службовців ОМС є ініціатива групи фахівців Центру соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я (Центр є департаментом Асоціації міст України з підготовки і перепідготовки муніципальних кадрів) [1]. Центром створено міжнародний консорціум, до якого увійшло шість українських і шість іноземних ВНЗ і організацій із Швейцарії, Канади, Швеції, Австрії. На базі цього консорціуму планується реалізувати потужний регіональний проект професійного навчання муніципальних службовців. В основі проекту лежать принципи:

- чіткої диференціації навчання;

- орієнтації його на специфічні сторони саме муніципального управління;

- гнучкості і здатності швидко реагувати на зміни умов міського самоврядування.

В межах проекту розгортатиметься система дистанційного навчання як найбільш зручної форми, яка дозволяє організувати процес відповідно до ритму й особливостей роботи, мінімізувати непродуктивні витрати часу, компенсувати нестачу навчальної літератури. Проектом передбачено підготовку, підвищення кваліфікації, або перепідготовку в межах додаткової професійно-освітньої програми перепідготовки за фахом "Місцеве самоврядування". При цьому статус студентів відповідає чинним національним стандартам, після закінчення вони отримують документ державного зразка про відповідну освіту.