Сторінка
2

Демократія участі громадян у прийнятті управлінських рішень на місцевому рівні

У світлі досягнень у сфері нормотворчості та досвіду тлумачення Хартії з боку Комітету міністрів і Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи було ухвалено рішення (Протокол) щодо доповнення Хартії новими положеннями, які в той самий час логічно розвивають або роз'яснюють деякі правила і принципи, що розуміються Хартією як стандарти, але не тлумачаться.

Основою для роботи над проектом даного Протоколу стало зібрання стандартів, правил і тлумачень, обговорених та прийнятих Радою Європи після набуття чинності даною Хартією. А офіційне закріплення деяких стандартів і принципів у додатковому протоколі не обов'язково означає, що аналогічні стандарти і принципи не можуть випливати із тлумачення самої Хартії.

Таким чином можна говорити, що додатковий Протокол роз’яснює та доповнює основні стандарти та принципи Хартії виходячи з досвіду їх реалізації у державах-членах та особливостей сучасного суспільно-політичного етапу розвитку суспільства.

Відповідно до Протоколу та загальновизнаних європейських правових практик та тенденцій розвитку органи місцевого самоврядування всіх рівнів повинні мати наступні права.

· Положення Хартії однаковим чином застосовуються як у відносинах на рівні «орган самоврядування - держава», так і на рівні «орган самоврядування – регіональна/ федеральна влада» (Стаття 2).

· Правові гарантії, надані органам місцевого самоврядування, повинні забезпечувати, щоб рада або збори мали право приймати остаточне рішення з питань першочергової важливості для даного місцевого органа влади (стаття 3).

· В рамках національної економічної політики мають право на одержання прогнозованих засобів, відповідних їх повноваженням і відповідальності (стаття 5).

· При виконанні своїх повноважень і в рамках, встановлених законодавством, місцевим органам влади дозволяється придбавати і користуватися власністю, включаючи право на передачу права власності (стаття 6).

· Значна частина фінансових засобів місцеві органи влади одержують за рахунок місцевих податків та зборів, рівень яких вони можуть визначати вільно. Така частка повинна бути досить великою для того, щоб забезпечити місцевим органам влади ефективне поле для маневру при виконанні їхніх власних повноважень (стаття 7).

· Органи місцевого самоврядування мають право на засоби фінансового вирівнювання. Але при цьому забезпечення запровадження цього процесу має не позбавляти місцеві влади стимулів по здійсненню зусиль в області оподатковування або прагнення до ефективного збору місцевих податків (стаття 8).

· Фінансові дотації від вищих органів влади органам місцевого самоврядування мають здійснюватися переважно у формі загальних субсидій, що не мають цільового характеру відносно певних завдань (стаття 9).

· Звичайна фінансова самостійність місцевої влади може бути обмежена тільки виходячи із серйозних підстав, пов'язаних із загальною економічною політикою, не мати характеру покарання та не ставити під загрозу принцип місцевого самоврядування (стаття 10).

· Будь-яке рішення вищого органа, що стосується одного або більше місцевого органа влади, повинне прийматися на підставі процедури, що містить, принаймні, попереднє повідомлення відповідного органа місцевої влади про передбачуване рішення, право доступу цього органа до необхідних адміністративних документів, право на заяву про свою власну позицію протягом розумного строку і зобов'язання вищого органу влади викласти підстави для такого рішення, з огляду на позиції, викладені місцевими органами влади. До будь-якого рішення, прийнятого вищим органом відносно рівноваги між витратами місцевої влади і наявними в неї ресурсами, її ресурси і витрати повинні бути проаналізовані, а результати цього опубліковані. Право місцевої влади на те, щоб бути представленою через представницький інститут в процесах прийняття на вищих щаблях рішень, які її стосуються, повинне бути визнане законом. (стаття 11)

· Адміністративний нагляд не має включати повноваження по перегляду доцільності документів місцевої влади або їх затвердженню. Рада або посадова особа можуть бути усунені від виконання своїх обов’язків тільки у разі, коли ці місцеві органи не здатні взагалі виконувати свої завдання або коли мало місце серйозне або кількаразове порушення Конституції або закону, встановлене судовим органом або незалежним органом влади і таке, що карається шляхом тюремного ув'язнення. Будь-яке рішення про розпуск, припинення повноважень або звільнення має на увазі право оскарження в суді. (стаття 12).

· Місцеві органи влади мають право на судовий захисту для забезпечення дотримання положень про місцеве самоврядування, викладених в Хартії (стаття 14).

Рекомендацією 228 (2007) Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи закликав всі країни-члени підтримати реалізацію зазначених прав місцевого самоврядування та ухвалити додатковий Протокол в якості зобов’язуючої конвенції Ради Європи.

[1] Стаття 3.1 Європейської Хартії місцевого самоврядування