Сторінка
3

Перебудова міжбюджетних відносин: нові правила гри у фінансовій сфері

Оскільки необмеженість зобов’язань держави та місцевого самоврядування стикається з обмеженістю фінансових ресурсів для їх виконання, що в реальності призводить до платності багатьох послуг, які відповідно до законодавства мають надаватися безкоштовно, в Україні у першу чергу необхідно чітко та деталізовано окреслити та обмежити такі зобов’язання. Це дозволить зосередити обмежені ресурси державного та місцевих бюджетів на найбільш суспільно важливих та затребуваних завданнях та послугах. Для цього буде необхідно провести інвентаризацію всіх завдань і послуг, що виконуються чи надаються державними органами або органами місцевого самоврядування в Україні, та визначити переліки тих завдань та послуг, безкоштовне забезпечення яких залишиться прямими зобов’язаннями держави та органів місцевого самоврядування. Завдання та послуги, які є прямими зобов’язаннями держави, мають бути класифіковані як такі, що забезпечуються безпосередньо державними органами, установами та організаціями за рахунок коштів державного бюджету. Завдання та послуги, які є прямими зобов’язаннями органів місцевого самоврядування, мають бути класифіковані як такі, які виконуються чи надаються виключно за рахунок власних надходжень місцевих бюджетів, та такі, на виконання яких надаються трансферти вирівнювання з державного бюджету у разі неможливості забезпечення їх фінансування на рівні, встановленому державою.

Хоча перелік зазначених завдань та послуг, що забезпечуються державою та органами місцевого самоврядування, має бути достатньо обмеженим, визначені в ньому завдання та послуги мають виконуватися та надаватися на належному рівні якості. Решта послуг мають надаватися на платній основі із застосуванням механізмів страхування, заохочення конкуренції або надання субсидій в залежності від конкретного виду надаваної послуги.

З метою забезпечення належної якості виконання тих завдань і надання тих послуг, які будуть визначені як зобов’язання держави та органів місцевого самоврядування та мають виконуватися чи надаватися за рахунок коштів державного бюджету, мають бути розроблені відповідні стандарти. Необхідність існування таких стандартів вже передбачена Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ, однак самих стандартів, окрім окремих галузевих норм, застарілих та малопридатних для використання при фінансовому плануванні, досі не існує.

Крім соціальних стандартів, існує також і необхідність в розробці стандартів надання адміністративних послуг. На основі даних вищезазначених стандартів мають бути встановлені необхідні людські та матеріальні ресурси (з урахуванням необхідності відновлення або оновлення інфраструктури) для надання відповідних послуг чи виконання відповідних завдань на належному рівні якості. У свою чергу, ці дані мають бути покладені в основу обчислення фінансових нормативів бюджетного забезпечення для додержання вимог кожного стандарту. Зазначені стандарти та нормативи можуть бути розроблені на основі модельних громад та із застосуванням методів оцінювання, аналізу вигод і витрат, аналізу ефективності витрат та аналізу корисності витрат (для сфери охорони здоров’я). Нормативи можуть індексуватися на рівень інфляції або інші показники. Складання проектів державного та місцевих бюджетів має відбуватися виключно на основі обрахованих у такий спосіб нормативів.

Для завдань та послуг, виконання чи надання яких фінансуються виключно за рахунок бюджетів місцевого самоврядування без виділення трансфертів вирівнювання з державного бюджету, органи місцевого самоврядування повинні мати право встановлювати власні стандарти та нормативи.

Оскільки розробка соціальних стандартів та стандартів надання адміністративних послуг є достатньо тривалим процесом, можливо на перехідний період розробити оціночні нормативи, подібні до тих, що містяться у постанові Верховної Ради України „Про деякі питання вдосконалення системи надання державних соціальних послуг населенню на місцевому рівні” від 17 листопада 2005 року № 3117-ІV. Подібна практика існує в низці європейських країн, зокрема у Великобританії використовуються так звані „стандартні оцінки витрат” (SSA – standard spending assessment) для різних сфер, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Ці нормативи мають використовуватися і при оцінці фінансової спроможності органів місцевого самоврядування та прийнятті рішення про надання міжбюджетних трансфертів вирівнювання. При цьому основною проблемою буде те, щоб відповідні оціночні нормативи гарантували забезпечення фінансування реальних потреб органів державної влади та місцевого самоврядування при виконанні своїх завдань та наданні послуг.

Надзвичайно важливу роль у забезпеченні ефективних та дієвих міжбюджетних відносин відіграє не лише спосіб обрахування необхідних видатків, але й спосіб прогнозування надходжень та фінансової спроможності адміністративно-територіальних одиниць, адже саме від цих параметрів залежить визначення необхідних обсягів трансфертів вирівнювання при складанні проекту Державного бюджету України. В Україні вже давно назріла необхідність посилити економічну обґрунтованість формули для визначення обсягів таких трансфертів. При цьому процедура визначення та зміни формули розрахунку трансфертів вирівнювання має бути прозорою та передбачати залучення представників місцевого самоврядування, оскільки саме на місцях генерується абсолютна більшість доходів як місцевих, так і державного бюджету.