Сторінка
3
· соціопедагогічна функція — сприяння формуванню інформаційної культури суспільства, піднесення рівня підготовленості суспільства до ефективного використання інформаційних ресурсів, залучення всіх верств населення до процесу безперервної освіти, соціально-культурної творчості і рекреативно-розважального дозвілля; соціально-культурна підтримка людей з особливостями фізичного розвитку шляхом надання їм доступу до світових інформаційних ресурсів через інформатизацію науки, освіти, культури; визначення стратегії виховання особистості у інформаційному суспільствіу широкому контексті соціокультурних проблем інформатизації , допомога у соціалізації особистості і адаптації до сучасної інформаційно-технологічної ситуації.
Таким чином, розробляючи модель спеціаліста, здатного керувати процесами впровадження і використання інформаційних систем у соціокультурної сфері, ми маємо сконцентрувати увагу, перш за все, на нетехнічній спрямованості підготовки спеціалістів, основними концептами їх діяльності і підготовки визначивши застосування теорії і практики управління стосовно потоків соціальної інформації (інформаційний менеджмент), застосування теорії і практики управління стосовно процесів створення автоматизованої інформаційної інфраструктури (інноваційний, стратегічний менеджмент, менеджмент проектів) і розвиток інформаційної культури спеціаліста як культури людини, готової до творчої роботи в умовах технолого-інформаційної системи розвитку суспільства. Інтегрований підхід до виконання цих завдань, без якого неможливе ефективне впровадження і використання інформаційних систем, спонукає до виділення поліфункціонального напряму діяльності — менеджменту інформаційних систем.
Відтак, зміст підготовки фахівців має формуватись з дисциплін, що презентують сферу соціокультурної діяльності, напрями інформаційної діяльності (включаючи інформаційні ресурси суспільства), специфічний напрям менеджменту — менеджмент інформаційних систем, циклу дисциплін із сучасних інформаційних технологій у різних сферах соціальної практики (освіті, культурі, бібліотечній діяльності, Інтернет-технології). Вкрай необхідними, на нашу думку, є дисципліни: «Соціальна інформатика», «Інформаційний менеджмент», «Державна інформаційна політика», «Культурна політика України», «Економіка соціокультурної діяльності», «Соціокультурний менеджмент», «Економіка інформаційної діяльності», «Організація інформаційної діяльності», «Менеджмент інформаційних систем».
Підсумовуючи вищевикладене можна зробити такі висновки:
· Суперечності, що існують і загострюються із розвитком інформатизації суспільства, актуалізують підхід до підготовки фахівців у контексті розгляду діяльності із впровадження і використання комп’ютерно-інформаційних систем (менеджменту інформаційних систем), акцентуючи соціально-культурну спрямованість інформатизації та інформаційної діяльності.
· Соціально-культурна спрямованість підготовки фахівців з менеджменту інформаційних систем акцентує увагу на виконанні ними у майбутній професійній діяльності культурозберігаючих, культуротворчих, соціоорганізаційних і соціопедагогічних функцій, а відтак — і відповідного наповнення як навчальних планів підготовки фахівців, так і кожної конкретної дисципліни, зводячи до мінімуму суто технічні аспекти впровадження нових інформаційних технологій і акцентуючи сприяння розвиткові особистості, задоволенню ї духовних, культурних, інформаційних потреб в умовах інформатизації суспільства.
Подальші дослідження щодо теорії і практики підготовки фахівців з управління впровадженням і використанням інформаційних систем за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» потребують виявлення і об’єктивного аналізу взаємозумовлених закономірностей і явищ соціальної дійсності, які виникають у процесі і внаслідок інформатизації, узагальнення існуючих підходів до гуманізації і гуманітаризації підготовки фахівців технічного, гуманітарного та інформаційно-управлінського профілю і на цій основі наукового обґрунтування змісту професійної освіти менеджерів інформаційних систем, з метою побудови комплексної моделі діяльності фахівця і моделі його підготовки відповідно до суспільних потреб.
Література
1. Шубин В.И., Пашков Ф.Е. Культура. Техника. Образование: Учебное пособие для технических университетов.- Днепропетровск, 1999. — 240 с.
2. Чачко А.С. Библиотековедение в человеческом измерении: Монография.-М.,-К.,2000.–-168 с.
3. Матвієнко О.В.Педагогічні основи підготовки менеджерів інформаційних систем: Монографія.-К.:НТУ, 2001.–259 с.
4. Матвієнко О.В. Концепція менеджменту інформаційних систем в контексті загальних проблем інформатизації суспільства//Вісник Книжкової палати.-2002.-№10.-С. 17–20.
5. Матвієнко О.В. Дидактичне прогнозування професійної підготовки менеджерів інформаційних систем// Проблеми освіти.-2003.-Вип.31.-С.125–138.
напрям досліджень, який визначився у Німеччині ще у другій половині 19 ст. І розглядав техніки, технічного знання і технічної діяльності, взяті разом, як феномен культури, одержав назву «філософія техніки»