Сторінка
1

Неоглобалісти, чому вони виступають проти глобалізації?

Антиглобальний рух у світі почалося зненацька – у всякому разі для тих, хто будь-який протест проти західного способу життя вважає долею не цілком нормальних одинаків.

Сесія Всесвітньої торгової організації в Канаді в 1999 році раптово виявилася зірваною через масові маніфестації. Тоді ніхто не міг толком пояснити причини і джерела нового протистуючого руху. В даний час висувається кілька версій:

Версія перша. Уперше з ідейним обґрунтуванням антиглобалізму виступив в Інтернеті Інсурхенте Маркос, учасник розгромленого в 1994 році повстання індіанців на півдні Мексики. Сам глобалізм він називав не інакше, як "Четвертою світовою війною", розв'язаної "золотим мільярдом" проти іншого людства.

Версія друга. Акції антиглобалістів почалися не в 1999 році, а в 1995 році, коли французький фермер Жозе Бове розгромив на своєму тракторі ресторан "Макдональдс" під Парижем.

Саме Бове разом з письменницею Сюзан Джорж, автором антиглобалістського роману "Рапорт Лугано", став згодом засновником радикальної організації "Аттак", яка веде боротьбу зі СТО, МВФ і транснаціональними корпораціями.

Версія третя. Нинішні антиглобалісти – це глобалісти 70-80-х років минулого століття, які щиро думають, що ідея Нового міжнародного економічного порядку (НМЕП), заснована на тому, що розвинуті країни несуть історичну відповідальність за економічну відсталість розвинутих країн, тому що створена Заходом система міжнародних відносин дискримінує колишні колонії і залежні держави, виявилася перекрученою в 90-і роки лідерами "сімки" і стоять за їх спиною транснаціональні корпорації – і не в останню чергу завдяки краху світової соціалістичної системи, що була природним інкубатором для "неоглобалістів". Ця версія є досить серйозною, якщо не вважати тієї очевидної обставини, що учасниками антиглобалістичних акцій є не вихідці з країн "третього світу" а саме представники "золотого мільярда".

Висловлюється думка, що антиглобалізм таємно інспіровано або правлячими колами Західної Європи в противагу американському гегемонізму, або, навпроти, правлячими колами США в противагу набираючому силу европоцентризму. Принципово залишається незрозуміло, кому з друзів-ворогів у такому випадку антиглобалізм більш вигідний.

У більшості випадків складається враження, що антиглобалізм у тому вигляді, у якому його сповідають нині його щирі прихильники, має не економічні, а ідейні причини. Часом, оцінюючи яке-небудь явище на Заході, ми забуваємо про тотальне перекручування дійсності, ось уже кілька десятиліть практиковане західними засобами масової інформації (ЗМІ). Наприклад, нам нав’язали думку, що західне суспільство співчутливе, а в кращому випадку байдужо сприйняло злочини США і їх союзників в Іраці, Сомалі, Югославії. Але відкіля ми знаємо, як насправді американцями було сприйняті ці дії? Так, під час війни в Іраці в одному з телесюжетів під час виступу М.Олбрайт в одному з престижних американських університетів якийсь студент кинув їй в обличчя обвинувачення в політичному лицемірстві і подвійних стандартах – і сотні інших студентів йому бурхливо зааплодували. Гадаю, і таких університетів, і таких людей на Заході досить, багато.

Правлячі кола Північної Америки і Західної Європи зіштовхуються зараз з явищем, з яким зіштовхнувся СРСР напередодні "перебудови": протиріччям між високим рівнем освіти людей і низьким рівнем масової пропаганди. Причому рівень цей мало залежить від рівня професіоналізму журналістів: необхідність "єдиної колективної думки" (у даному випадку країн-учасниць НАТО) заздалегідь нівелює всі спроби якось його "збагатити". Не сумніваюся, що навесні 1999 року на бурхливі антинатовські демонстрації в Афінах, Берліні, Парижі, Празі, Римі виходили ті ж самі люди, що нині протестують проти глобалізму.

Глобалізм для них – просто синонім популярного ніколи слова "тоталітаризм". Судячи з телекадрів – більшість протестуючих або молодь, студенти, або люди гуманітарних професій, але немає ні фермерів, ні робітників, ні дрібних підприємців, по чиїм економічних інтерересах, дійсно, б'є глобалізм із його концепцією "поділу праці".

Схоже, антиглобалізм – це та ж "ідея фікс" для частини сучасного західного суспільства, який наприкінці 80-х років минулого століття був для частини радянського суспільства антикомунізм, а ще раніш – комунізм.

Незалежно від того, як використовують західні політики ефект антиглобалізму (чи будуть використовувати, у чому немає ніяких сумнівів) – це ідея деструктивна для сучасного західного суспільства.