Сторінка
2

Підготовка фахівців у галузі менеджменту соціокультурної діяльності: нові завдання в умовах інформатизації суспільства

· відбувається зміна ціннісно-культурних орієнтацій, поширюється таке явище як «ціннісна інверсія», тобто тип ціннісної мутації, що полягає у розриві традицій, руйнуванні ціннісної ієрархії, яка супроводжується кардинальною зміною комбінаторики поведінки, коли «низові цінності» починають домінувати у культурі і відігравати роль визначальних цінностей, а цінності справжні витісняються на культурну периферію.

· амбівалентністю процесу інформатизації — поряд із безсумнівними перевагами і широкими можливостями для розвитку і життєдіяльності людини і суспільства виникають такі явища як «синдром інформаційної втоми» людини, викликаний перенасиченням інформацією, «інформаційна експансія», яка супроводжується нівелюванням культурного ландшафту, його стереотипізацією, і як наслідок, зниженням культурної різноманітності.

· інформація стає «предметом масового споживання», забезпечується доступ громадян до джерел інформації, відбувається вплив на масову свідомість всіх форм масової комунікації і сучасної культури, що, відповідно, потребує впливу у контексті формування гуманістичного світосприйняття людини і забезпечення її інформаційної безпеки;

· технократичний підхід до інформатизації суспільства спричиняє технократичний підхід до інформатизації освіти, при якому ігнорується формування інформаційної культури майбутнього фахівця; ставлення професіонала в галузі соціокультурної діяльності до інформатизації як до соціального процесу часто підміняється (або обмежується) набуттям елементарних навичок володіння комп’ютером.

Розвиток інформаційного простору, який сьогодні є культурним середовищем існування людини, передбачає створення інформаційно-пошукових систем, здатних задовольняти широкий спектр інформаційних потреб особистості як професійного, так і індивідуально-побутового характеру. Отже, гуманізація змісту і структури навчально-виховного процесу підготовки фахівців, діяльність яких спрямована на впровадження і використання інформаційних систем, потребує визначення основних концептів, адекватних предметній галузі менеджменту інформаційних систем у соціально-культурній сфері, які відображають зміст поняття і актуалізують його онтологічну складову.

Модель діяльності фахівців може бути представлена у вигляді багаторівневої концептуальної схеми.

Першим рівнем є рівень сфери діяльності фахівця. Оскільки діяльність фахівця спрямована на сприяння розвиткові особистості у процесі виробництва, інтерпретації, збереження і розповсюдження культурних цінностей у взаємообумовленості особистісних змін і змін середовища існування, основним концептом цього рівня визначимо соціально-культурний розвиток особистості. Діяльність фахівця спрямована на соціально-педагогічне, психолого-педагогічне, інформаційне, організаційно-методичне сприяння розвитку особистості у процесі виробництва, інтерпретації, збереження і розповсюдження культурних цінностей в умовах інформатизації, тобто основною є людинотворча (перетворююча) функція фахівця, спрямована на задоволення фундаментальної потреби людини — освоєння і перетворення оточуючої дійсності.

Другий рівень — рівень предметної галузі діяльності менеджерів інформаційних систем, на якому визначається напрям спеціалізації фахівця.

Відповідно до сучасного стану і тенденцій інформатизації суспільства нами було сформульовано основні концепти, які визначатимуть цілі, зміст, форми і методи навчально-виховного процесу [5]. Такими концептами є:

· соціальна інформація, її роль у суспільному розвитку;

· теорія управління, її функціональний підхід до об‘єктів управління і гуманістичні моделі управління працею;

· інформаційні системи як засіб створення автоматизованої інформаційної інфраструктури суспільства;

· інформаційна культура як складова світоглядних і морально-естетичних ідей, якими необхідно оволодіти фахівцю.

Рівень сфери діяльності і рівень предметної галузі співвідносяться між собою на індивідуально-особистісному, соціально-груповому і суспільному рівнях діяльності фахівця, а також взаємопов’язані на рівні виконуваних фахівцем соціокультурних функцій з виконання завдань інформатизації суспільства.

Визначені рівні концептуальної схеми і відповідні концепти, які визначають ці рівні, утворюють цілісну і непротирічиву модель діяльності майбутнього фахівця, яка слугує основою для розробки моделі підготовки.

Отже, інтегровано, функції менеджера інформаційних систем за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» можна представити таким чином:

· культурозберігаюча функція — вивчення, збереження, відновлення і використання культурного надбання у процесі зростання духовних потреб і інтересів різних груп населення; забезпечення збереження національної ідентичності у глобалізованому інформаційному суспільстві;

· культуротворча функція — створення національної інформаційної інфраструктури, наповнення інформаційного середовища суспільства (участь у створенні центрів зберігання і розповсюдження інформації, інтеграція національних інформаційних ресурсів до світового інформаційного простору), творчий розвиток дітей, молоді та дорослих шляхом створення і збереження культурних цінностей (електронізація інформаційних фондів, створення електронних колекцій витворів мистецтва та ін.);організація вільного часу населення через реалізацію ІТ-проектів у галузі культури, освіти і соціальної сфери, шляхом створення комп’ютерних клубів, центрів доступу до інформації;

· соціоорганізаційна функція - створення сприятливого культурного-інформаційного середовища для розвитку особистості і соціуму; вирішення проблем, пов’язаних з розвитком особистості та еволюцією соціумів у інформаційному суспільстві: формування інформаційної культури особистості, розвиток і задоволення інформаційних потреб суспільства, інформаційне забезпечення розвитку суспільства, інформатизація освіти, проблеми подолання «мовного бар’єру» у світовому інформаційному суспільстві, інформаційна свобода та інформаційна безпека особистості в інформаційному суспільстві; сприяння розв’язанню правових, соціальних, технологічних проблем забезпечення інформаційної свободи та інформаційної безпеки; достатнє і необхідне втручання у формування і функціонування соціумів у кіберпросторі, управління конфліктами у кіберпросторі, сприяння створенню і розширенню структур додаткової освіти (бібліотек, Інтернет-клубів, центрів доступу до інформації), управління таими закладами і організаціями;