Сторінка
1

Санітарна оцінка букових лісостанів Північної Буковини

На прикладі букових лісостанів природно-заповідного фонду Чернівецької області в результаті рекогносцирувальних та детальних обстежень встановлені суттеві зміни в ентомофітопатологічному комплексі названих деревостанів під впливом антропогенного фактора. Букові лісостани,ентомофітопатологічний комплекс, антропогенні фактори. Буковий ліс — це складний комплекс, що складається з різноманітних компонентів живої і неживої природи, які знаходяться в постійній взаємодії та розвитку. Порушення функцій одного із компонентів спричиняє негативні зміни у взаємовпливах між іншими компонентами. Звичайно, це не може не вплинути як на загальнобіологічну стійкість лісового біоценозу в цілому, так і на стійкість його проти деяких негативних чинників, зокрема шкідливих комах та збудників хвороб. Народногосподарське значення букових лісів дуже велике і з часом буде зростати [25,26]. Завдяки високотехнічним і декоративним якостям, деревина все ширше використовується, особливо в меблевій, хімічній, будівельній промисловостях, літакобудуванні. З букової деревини виробляють паркет, музичні інструменти, ложа для рушниць, колодки для чобіт, сувеніри тощо [11]. Покриваючи підвищені участки рельєфу чисті букові і мішані з участю дуба звичайного (Quercus robur L.), граба (Carpinus betulus L.), липи (Tilia cordata Mill.) та інших порід ліси відіграють величезну ґрунтозахисну, водоохоронну, водорегулюючу роль. Вони сприяють переведенню поверхневого стоку у внутрішньогрунтовий, забезпечуючи рівномірне надходження опадів у річки, охороняють природні та штучні водойми від замулення [9]. За останні десять років значно скоротилися площі букових лісів у Карпатах і як наслідок — повені [30,31]. Нині бук (Fagus sylvatika L.) у лісах зберігся тільки на більшій частині Західної Європи [1,2,10,13]. В низинних районах Притисся і Придністров’я, де знаходиться значна частина лісів природно-заповідного фонду Чернівецької області, чисті букові та мішані з дубом, ялицею насадження розташовані головним чином на горбистих підвищеннях. Різко вираженої поясності в звязку з низькими абсолютними висотами над рівнем моря тут не має. Основні типи лісу — свіжі буково-грабові діброви та судіброви. Найбільш високопродуктивні насадження мішані — бука з дубом звичайним, липою сердцелистою в грудових свіжих і вологих типах умов місцезростання [7,19]. Їх характерною особливістю є хороше природне поновлення та різновікова структура. Метою досліджень було встановити сучасний санітарний стан букових насаджень регіону та виявити зміни, що відбулися в них під впливом інтенсивного антропогенного фактора, намітити шляхи подальших досліджень щодо розробки способів захисту їх від шкідників і збудників хвороб, для підвищення біологічної стійкості лісостанів [30, 34]. Матеріал та методи. Місцями проведення лісопатологічних обстежень були: регіональні ландшафтні парки (Чернівецький — Стороженецьке лісництво, квартали 1-35; Кузьминське лісництво, квартали 1-42, 44-45; Ревнянське лісництво, квартали 1-37; Кучурівське лісництво, квартали 1-36), ландшафтні заказники загальнодержавного значення (Цецено — Ревняньське лісництво, квартали 21-25; Петрівецький — Верхньопетрівське лісництво, квартали 55-67), пам’ятки природи місцевого значення (Ревнянське лісництво, квартал 5, виділ 2; Чудейське лісництво, квартал 8, виділ 10), заповідні урочища — Буковий праліс, Бучок, Реліктова бучина, Ринва, Кривка. Рекогносцирувальні та детальні обстеження лісових масивів проводили в два етапи: весняні (травень) та літні (липень). При цьому застосовувався ділянковий метод [24]. Для порівняння ентомопатофітопатологічної оцінки обстежували деревостани, в яких застосовували поступові та групово-вибіркові рубки [28,29]. Візуально визначали ступінь пошкодження та ураження листя за відомою шкалою[15,27]. При лісопатологічній характеристиці вказувався вид шкідника та збудника хвороби. На пробних площах проводили суцільний облік дерев за категоріями стану: здорові, ослаблені (незаселені стовбуровими шкідниками та незаражені збудниками хвороб), всихаючі (заселені або заражені), сухостійні, суховершинні, уражені дереворуйнівними грибами, вітровальні [24,27]. Для ентомопатофітологічного аналізу брали по три модельних дерева різних вікових груп (50,80,100 років) з числа тих, які всихають або свіжовсохлих. На них визначали видовий склад стовбурових шкідників і райони їх поселення, а також аналогічно — збудників хвороб [3,5,6,14,15,16, 20, 21, 33, 36]. У насадженнях середньої частини схилів відмічали початок і кінець основних фенологічних фаз розвитку гладкокорого та тріщинуватокорого бука: набухання бруньок, облистяність, цвітіння, дозрівання плодів, опадання плодів, пожовтіння листя, листопад. При підозрі на ураження кореневими гнилями аналізували кореневу система трьох ослаблених дерев, які почали всихати [35]. Для аналізу якості плодоношення та його кількісних показників закладали облікові площадки розміром 3х3 м зі збором горішків через 10 днів. Насіння поділяли на здорове, пошкоджене шкідниками, збудниками хвороб, гризунами, пусте та недорозвинуте. Насіннєвість бука оцінювали за п’яти-бальною шкалою [37]. За санітарним станом сіянці і саджанці розділяли на чотири категорії:

• Перша — рослини з хорошим приростом, з темнозеленим листям, без ознак захворювань та пошкоджень;
• Друга — приріст малий, листя світло-зелене (салатове), є ознаки захворювання або пошкодження;
• Третя — хворі, сильно пошкоджені, починають всихати;
• Четверта — відмерлі.

Результати обстежень та їх обговорення. Найбільш розповсюдженими морфологічними формами у бука лісового виявились наступні:

• за листовою пластинкою: широколиста, вузьколиста, круглолиста, зубчаста, розрізнолиста, пурпурнолиста.
• за горіхами: довгоплідна та широкоплідна;
• за строками розпускання бруньок та облистяності: ті, що рано і ті, що пізно розпускаються;
• за корою: гладкокора та тріщинокора [18,23].

Для останньої характерна товста кора, яка в 3-4 рази товстіша за звичайну кору бука, з тріщинами, що нагадує скоріше кору дуба (рідше ясеня, вільхи, явора, ялиці). Тріщинуватість розповсюджена на всій стовбуровій частині дерева. Ця форма зустрічалась у всіх лісорослинних районах Карпат і за їх межами в острівних букових насадженнях [11]. Від бука з такою корою слід відрізняти дерева з тріщинуватою корою тільки в нижній частині стовбурів або іноді з однієї їх сторони . Така тріщинуватість пов’язана, як правило, з віком дерев. У молодих букових деревостанах до 30 років поодиноко зустрічаються дерева з “кучерявою” корою. Вона нагадує кору деяких плодових дерев. На думку М.П. Мальцева і П.І. Молоткова в майбутньому кора такого бука могла б стати тріщинуватою [11,12]. Ми звернули увагу на цю форму бука через те, що навіть за візуальними спостереженнями бук з такою корою був морозостійкішим і більш стійким проти цілого ряду небезпечних хвороб. Різниця в сезонних фенофазах бука з гладенькою корою та тріщинуватою суттєва (табл.).