Сторінка
4

Експлуатація автомобільних доріг

В якості фрикційних матеріалів для боротьби із слизькістю на дорогах використовують крупно- і середньозернистий пісок, поливний шлак, мильний гравій, дроблений камінний матеріал. Матеріал повинен бути крупністю до 5мм, вміст глинистих часток не повинен перевищувати 2 .3%. Для застереження матеріалів від змерзання під час зберігання, а також для кращого закріплення частинок на поверхні слизького покриття, до фрикційного матеріалу потрібно добавляти хлориди (CaCl, NaCl або їх суміші) в кількості 8-10% від маси фрикційного матеріалу.

Посипку матеріалів проводять піскорозкидувачем, універсальними розподільниками.

Піскорозкидувач ПР-130. Це спеціальне обладнання та базі ЗІЛ-130, які складається із бункера з запасом матеріалів, механізму подачі матеріалу в розкидний пристрій і самого розкидного пристрою. Ємність бункера – кузова – 2,7м3; ширина посипки 7м; робоча швидкість 18 км/год. норма розсипки на прямих ділянках доріг з повздовжнім ухилом до 20% - 0,1 .0,2м3 на 1000м2; та ділянкам з більшим ухилом, а також в інших місцях, де по умовах руху може виникнути необхідність екстреного гальмування (на кривих, на підходах до перехилів в одному рівні, до мостів і шляхопроводів та ін.) норма розсипки 0,3 .0,4м2 на 1000м2.

Визначаємо загальну площу сітки доріг

Отже для посипки потрібно 0,23м3 піску.

Розраховуємо загальну кількість снігоочищувачів:

Отже загальна кількість снігоочищувачів, яких потрібно для очищення 241км (сітки доріг) від снігу становить 9 од.

Для посипки піску необхідно:

Автомобілів ПР-130

Отже для посипки необхідно 4 автомобілів ПР-130.

3.5. Способи снігозахисту автодоріг.

Як правило, захист доріг від снігу повинно здійснюватись за допомогою насаджень, котрі надійно працюють і економічні. Якщо насадження що не вступили в роботу або штучні і по деяким причинам відсутні, використовують штучні снігозахисні пристрої, які поділяють на дві групи:

Снігозатримуючи пристрої, які працюють по принципу затримки припорошеного заметіллю снігу і недопускання його до дороги;

Засоби пересувної дії, які збільшують швидкість снігового потоку і сприяючи переносу снігу через дорогу.

Часто використовуючи засоби першої групи, до яких відносяться: снігові траншеї, вали, переносні шити, снігозатримуючі засоби, кам’яні стіни, огородження із місцевих матеріалів.

Снігові траншеї і вали як самостійний захист використовують на слабо заносних ділянках доріг або разом із іншими засобами захисту (щитами, заборами, насадженнями). На початку зими при невеликій товщині снігового покриву (до 0,2м) влаштовують снігові вали при допомозі снігозбирачів. При товщині снігового покрову більш 0,2м вздовж заносимих ділянок влаштовують снігові траншеї плужними двовідваломими снігоочищувачами, бульдозерами, кущорізами, прайпними кутниками з тракторною тягою. Траншеї і вали використовують у рівнинній і слабопересічній місцевості, де рельєф не затруднює їх прокладання. Влаштовують їх в тиху погоду або при слабкому вітрі.

Із штучних снігозатримуючих засобів найбільш поширені переносні решітчасті шити. Їх переваги це швидке монтування і не однократна перестановка, о дозволяє затримувати сніг в значних кількостях. Недоліками є трудність, а інколи неможливість перестановки щитів; великий розхід деревини для їх виготовлення, великі затрати праці при їх виготовленні, великі затрати праці при їх влаштуванні і перестановці.

Для захисту автомобільних доріг від снігу використовують чотири типи решітчастих щитів: тип І – висота 2м, загальний просвіт 50%; тип ІІ – висота 1,5м, загальний просвіт – 50%; тип ІІІ – висота 2м, загальний просвіт – 60%; тип IV – висота 1,5м, загальний просвіт –60%.

Всі вертикальні планки щитів мають товщину по 16мм, горизонтальні і діагональні планки мають товщину по 12-13мм. Щити встановлюють суцільною лінією паралельно осі дороги, прив’язують суцільною лінією паралельно осі дороги, прив’язують до стовпців м’якою міцною стрічкою, дротом. Стовпці діаметром 6-8см, довжиною 2,5-3,5м вбиваються в ґрунт на глибину 0,5м. Відстань між стовпцями 1,9м.

Щоб щити не примерзли до ґрунту, їх низ повинен знаходитись на висоті 5см від поверхні землі.

Якщо відсутні стовпці, щити встановлюють з нахилом один до одного, міцно зв’язуючи верхні кінці. Як тільки товщина снігу біля щитів, поставлених в козли, буде 25-30см, щити ставлять вертикально, обвивши низ снігом і при трамбувавши його.

Основне місце в снігозахисту доріг займають снігозатримуючі пристрої. Досить поширеною і ефективною формою є захист доріг за допомогою лісонасаджень. Термін служби цього захисту значно довший, а щомісячні річні витрати менші, ніж переносних щитів. Крім цього, снігозахисне озеленіння підвищує архітектурні якості доріг.

Найбільш ефективний комплексний спосіб снігозахисту. Він передбачає не тільки захист доріг, але і рівномірне сніговідтанення на прилягаючих полях, для підвищення продуктивного запасу вологи на ґрунті. При комплексному способі снігозахисту намагаються по можливості найбільшу кількість снігу затримати на полях за допомогою різноманітних найпростіших засобів і лише деяку частину передати на придорожній снігозахист.

Для польового снігозахисту можуть приймати різноманітні міроприємства: траншеї, вали, які прокладаються в снігу на відстані один від одного не більше ніж 15м, зорання снігу, полезахисні лісосмуги, з посадки з високих більших сільськогосподарських культур, плодово-ягідні насадження.

В окремих випадках для снігозахисту доріг використовують тимчасові щити.

Рис. Конструкції снігозахисних щитів.

Оскільки дорожні служби часто не мають в наявності достатню кількість щитів, то основним засобом снігозахисту є однорядна схема встановлення х наступною перестановкою їх на сніговій вал. Щити встановлюють переважно паралельно дорозі суцільною плавною лінією. При наявності зламів в них швидше накопичується сніг і швидше наступає обробка щитів. По можливості щити необхідно встановлювати на підвищенні. Ефективність роботи щитів підвищується завдяки влаштуванню з низу суцільного просвіту розміром 80см. При влаштуванні посередині щитів 20-30см снігоємкість збільшується на 15-25%.

ІІІ. Визначення експлуатаційних, техніко-економічних показників автодоріг.