Сторінка
4
Робочий проект знімальної основи розробляють згідно з технічним проектом відповідно до вимог нормативних документів з фотограмметричних робіт при створенні топографічних карт і планів.
Під час розробки робочого проекту слід враховувати характер місцевості (рельєф і контурність) і її забудови, якість проведеного аерофотознімання, густоту і розташування проектів геодезичної мережі знімальної основи, а також наявність фотограмметричних приладів.
При проектуванні намічають зони розміщення точок планової і висотної основи, місця визначення позначок урізів води в річках та інших водоймах, розробляють схеми і способи геодезичного вивчення координат точок, встановлюють форму і розміри маркірувальних знаків.
За точки планово-висотної основи в першу чергу використовують пункти Державної геодезичної мережі і геодезичних мереж згущення.
Залежно від програми, яку застосовують для обробки результатів вимірювань при згущенні фотограмметричних мереж точки планової і висотної знімальної основи розміщують рядами впоперек аерознімальних маршрутів попарно через 6-8 базисів, або рівномірно по всій площі ділянки знімання без дотримання визначеного положення на стереопарах.
Проектування виконують на кальці суміщеній з картою попередньо наносять:
- чорним кольором границі об¢єкту знімання;
- номенклатурну розграфку планів-синім кольором;
- всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання-чорним кольором;
- напрям осей запроектованих маршрутів аерознімання-зеленим кольором;
- перший маршрут суміщають з північною або південною границею об¢єкта або трохи на північ чи на південь від цієї границі;
- наносять центри всіх аерознімків, центри крайніх знімків розміщують за східною і західною границями об¢єкту на віддалі 1-2 базисів фотографування;
- згідно з розрахунковою величиною поперечного перекриття маршрутів і зафарбовують їх жовтим кольором;
Для нанесення на карту зон поперечного перекриття необхідно від верхнього маршруту відкладати відрізок l', який рівний:
l'=l-,
де
m – масштаб фотографування;
M – масштаб карти;
l – розмір знімка (18 см).
Визначення польових розпізнавальних точок проектується в доповненні до тих, які вже є на місцевості (пункти тріангуляції, полігонометрії, репери) з метою забезпечення необхідною плановою основою кожної секції фотограмметричної мережі.
Планові опознаки, що проектуються повинні по можливості суміщатися з реперами нівелювання. На ділянках знімання, які простягаються в напрямку маршрутів менше ніж на 160-200 см в масштабі створюваного плану (що для знімання масштабу 1:2000 відповідає на місцевості 3.2-4 км).
Планові розпізнавальні точки розміщують посередині смуг поперечного перекриття знімків за схемою приведеною на рисунку 1.
Віддалі між плановими розпізнавальними точками в зонах поперечного перекриття повинні бути в одному ряду через 80-100 см., а в наступному через 160-200мм. При цьому початок і кінець кожного маршруту повинен бути забезпечений розпізнавальними точками розміщеними за границями ділянки знімання. Проект розміщення планових розпізнавальних точок приведений в Додатку № 2.
|
|
|
|
|
|
|
Рис.1
Проект висотної прив’язки
Висотна підготовка аерознімків полягає у визначенні висот планових розпізнавальних точок, або чітких висотних контурів місцевості. Висотна підготовка може бути суцільною або розрідженою в залежності від масштабу знімання, характеру ділянки зйомки та технічних характеристик аерофотознімання. Границі знімання повинні бути забезпечені більшою кількістю висотних розпізнавальних точок та для граничних маршрутів виконується суцільна висотна підготовка аерознімків, тобто кожна стереопара повинна бути забезпечена 4-ма висотними точками розміщеними в кутах стереопари в зонах поперечного перекриття і 5-ю висотною розпізнавальною точкою (див. Рис.2).
Рис.2
В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт, а по граничних маршрутах погранична підготовка.
Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором, планові позначають кружками діаметром 3 мм., а висотні суцільними кружками діаметром 1.5 мм.
В даному проекті планову прив’язку передбачається виконати методом теодолітних ходів та методом прямих і обернених засічок, а висотну методом технічного нівелювання. Результати приведені в таблицях № 1.4, № 1.5.
Характеристика мережі розпізнавальних точок
Таблиця 1.5
Вид розпізнавальної точки |
Кількість, шт |
Підлягає маркуванню |
Метод маркування, розміри маркувального знака |
Планово-висотні |
30 |
8 |
Методом окопки в комплексі з закладкою центрів |
Планові |
20 |
5 |
Розміром 3.4*3.4 м |
Всього: |
50 |
13 |