Сторінка
2

Храм як будівля

Отож, входячи до церкви, кожен християнин кладе на собі знак Св. Хреста, підкреслюючи тим самим, що він переступив поріг святого місця, що він готовий стати перед самим Всевишнім Господом і розпочати розмову в молитві. Однак, згідно із нашим звичаєм, подорожній поки заходить до дому господаря, насамперед хреститься у бік святих ікон, а після цього вітається із хазяїном.

Кожний Божий храм посвячений на честь того чи іншого святого, і цей святий покровитель вважається господарем святині. Через це і наша церковна традиція увібрала народні звичаї це вітання з господарем виражається, коли ми приступаємо до тетраподу, осінюємо себе двічі знаком Святого Хреста, цілуємо ікону святого, чиє ім'я носить дана церква, робимо ще раз знак Святого Хреста і відходимо на своє місце, де творимо молитву. Цей підхід до тетраподу символізує у духовному значенні наш життєвий шлях, на якому іде постійна боротьба із злом, однак у наполегливій боротьбі проти гріха, ми все ж таки осягаємо ту бажану зустріч із Богом.

Подібний порядок повинен зберігатися і в прийнятті Святого Причастя, адже воно становить кульмінацію Літургії. Поєднання з Христом у Євхаристії для практикуючого християнина означає початок божественного життя. Тому, підходячи до Святих Тайн, робимо на собі знак Святого Хреста із метанією (глибоким поклоном), приймаємо Пресвяту Євхаристію, і в подяку Богові, що сьогодні сподобив нас свого Тіла і Крові, робимо на собі знак Святого Хреста з метанією та відходимо на своє місце для благодарення.

Коли так привикнемо до порядку у цих малих речах, тоді, напевно, легко буде нам і у великих справах навести лад. З практичного життя знаємо, що з малих речей настають великі, з малого зерняти виростає велике дерево. Подібно є і в духовному житті. У Святому Письмі написано, що "хто вірний у найменшому - і у великому вірний" (Лк. 16, 10). Тому у нас нехай буде все "по чину і благо-образно" (1Кор.14.10.) Божий храм - це дім молитви, і нашим обов'язком є віддати Богові честь і славу так достойно, як тільки ми на це спроможні.

Внутрішній поділ храму

Вступаючи до храму, входимо найперше у притвор, який колись у давнину називали храмом оглашенних. Притвор - це та частина Божого храму, де колись стояли ті, що приготовлялись до Св. Хрещення, звані оглашенними; каяники, а часом грішники і єретики, щоб могли краще пізнати христову віру.

Історичний розвиток притвору є таким. У давнину було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній знаходився перед самим храмом і служив для каяників людей, яких було відлучено від церкви на певний період часу. Тут вони, у свою чергу, просили про молитву тих вірних, які вступали до храму. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі. Цей внутрішній притвор наповнювали люди, що приготовлялися до св. Тайни Хрещення. Вони вислуховували Літургію Слова, тобто Апостол, Євангелію, проповідь, а по ектенії оглашенних виходили із церкви, так як ще не мали права брати участь у безкровній трапезі.

Тут, у внутрішньому притворі, переслідувані знаходили пристанище, бо церква мала право недоторканості. Пізніше там відбувалися собори єпископів, а в кінці, після Богослужень, християни споживали їжу спільно з убогими, приносячи із собою харчі, при так званих "Гостинах Любові".

Із плином часу, зі зміною обставин змінилися будови церков та їхнє призначення. Тепер уже немає зовнішнього притвору, бо його місце перебрав цвинтар, який ще по селах є близько до церкви.

До наших часів залишився ще внутрішній притвор, де вже оглашенних і каяників немає, однак на їхню згадку відправляється там Богослужіння покаяльного характеру. В той спосіб про покаяння пригадує нам Литія, що є покірною благодатною молитвою і відправляється у притворі. Там також читаються заборонні молитви під час Хрещення, тут починає відмовлятися Символ Віри. У притворі чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик, після прочитання відповідних молитов, не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх.

У духовному значенні притвор повинен пригадувати нам про власне покаяння, на зразок того, що там у давнину стояли люди, що каялись. Також у притворах були зображені лики Адама і Єви, які закликали присутніх до щирого покаяння. У наших галицьких храмах у притворі можемо часто побачити розп'яття Господнє, що також мало би пригадати нам про важливість місця, про Божу любов, Його терпіння і наше каяття.

Храм вірних - призначення. Стінопис

Роздумуючи про внутрішнє влаштування церкви, минулого разу ми застановилися над духовним розмаїттям і практичними застосуваннями притвору як однієї із частин храму. Розглядали його історичний розвій. У цьому номері нашого часопису постараємося дещо зрозуміти із тієї частини божого дому, яка називається храмом вірних. Властиво, він є основним у духовному житті християнина, бо у ньому вірний отримує всі ці Божі ласки, які йдуть чи то через слухання Божого слова, чи участі у Святих Тайнах.

Середня частина храму - храм вірних, це властивий храм, де вірні збираються на молитву, на Богослужіння. Називається так тому, що сюди дозволено заходити тільки вірним, тобто охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод - чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках - свічі. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках - так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців, хористів.