Сторінка
3
Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, званім солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних - і цей півкруг називається амвоном. Він має нагадувати вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає євангеліє, проповідує Боже слово, виголошує ектенії.
Посередині храму у давнину стояв архиєрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос Спаситель виголосив блаженства. Цей амвон зображав також і камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям Воскресіння Христа Господа. Сьогодні архиєрейські амвони бувають у катедральних храмах, однак дещо посунені на південну сторону, для того щоб дати вірним можливість брати участь у Богослужіннях. Архиєрейський амвон називається в церковних книгах "облачальне" місце, однак на ньому не тільки облачається архиєрей, але й звершує частину Богослужіння, а часом, і цілу відправу, як молебні, панахиди, царські часи та ін.
Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які у свій час своїм життям свідчили відданість Христу-Богу. Особливістю наших галицьких храмів є те, що у цій частині ми можемо побачити національних героїв, релігійних провідників, новітніх мучеників, святителів, ісповідників.
У духовному розумінні храм вірних уособлює ту частину корабля спасіння, яка найбільше наповнена вірними. А наша участь у різного роду богослужіннях є предсмаком того блаженного життя, до якого покликане ціле людство.
Святилище - головна частина храму
У наших роздумах про внутрішнє влаштування церкви ми наблизилися до найголовнішої частини храму - святилища. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Таку назву має святилище на зразок найважливішої частини єрусалимського старозавітного храму - "Святая святих". Часто можемо зустрічати інші назви, такі як: Октяр, що з грецької і латинської означає ступінь, підвищення; Сення, Просвітерія - так як це місце призначене для єпископа і священиків та ін. Однак для новозавітних християн найбільше імпонує назва святилище, як місце перебування найбільшої святості - Христа - і як місце освячення людських душ.
Найважливішою річчю у святилищі є Св. Престіл або Св. Трапеза, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Свята Трапеза - це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія. Свята Трапеза або Престіл має бути посвячена Архиєреєм через вложення мощів у нього і помазання його святим миром. По обох сторонах Престола у північній стороні під стінами святилища знаходиться Трапеза Предложення, на якій священнослужитель приготовляє дари для освячення, а у південній - чотирикутний стіл, на якому приготовляються одежі для священнослужителів. Ці два престоли покриті спеціальними обрусами, що пригадують одежі Ісуса Христа. На середині Святої Трапези знаходиться лляний або шовковий платок із зображенням похорону Христа Спасителя, ликами чотирьох Євангелистів, а також знаряддя Христових страстей. У цьому платку є зашиті мощі котрогось зі святих, це - антимінс, який посвячується Архиєреєм у Великий четвер. Відразу за антимінсом знаходиться на Престолі ковчег у формі малої церковці, або гробу Спасителя, так званий кивот, в якому зберігається Пресвята Євхаристія. На Святій Трапезі побіч Святого Євангелія стоїть ще хрест - знаряддя, на котрому поніс страшну смерть Христос Спаситель. За Престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках - дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. Зараз за престолом під східною стіною є місце для єпископа - "горне сідалище", яке символізує Небесний Престол.
Іконостас - його призначення
Іконостас - це висока, подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є так звані Царські Двері, що ведуть до престола. Зліва від них є північні двері, якими входиться до "Трапези Предложення" - проскомидійника, а з правого боку, чи південної сторони, розміщені двері, які називаються дияконськими. Крім того, тими дверима виносять приготовлені чесні дари на престіл, щоб їх освятити на великому вході, Євангелію - на малому вході, а також хрест, тоді коли це приписує церковний устав. На вечірні виходиться ними до кадіння, коли царські двері закриті.
Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос - Цар Слова, - щоб подати людям своє Пресвяте Тіло і Кров. Святими називаються вони тому, що ними входить сама святість - Ісус Христос, Божий Син. Складаються вони з двох частин та із занавіси, званої катапотазмою. Царські двері мають бути вирізьблені у формі колосків пшениці та китиць винограду. Посередині Царських дверей в осібних іконах є зображені Пречиста Діва Марія і Архангел Гавриїл у сцені Благовіщення. На чотирьох кутах дверей є звичайно ікони чотирьох євангелістів з їхніми емблемами: в горішніх іконах на правій стороні св. Євангелист Йоан із орлом, а зліва - св. Євангелист Матей із ангелом. На нижніх іконах - св. Євангелист Марко із левом з правої сторони, з лівої сторони - св. Євангелист Лука з волом. Інколи на Царських Дверях є зображений архангел Михаїл, тому що святилище є образом раю, а він стеріг доступ до нього.
Згідно із приписом нашого обряду, іконостас повинен мати п'ять рядів ікон, розміщених у певному порядку.
Поділ іконостасу
Згідно з вимогами нашого обряду, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п'ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи із самого долу, під намісними іконами дуже часто зображені ікони, метою яких є представити сюжет зі Старого Завіту. Про них будемо розважати. Можливо, головним із цих старозавітніх сюжетів є ікона, яка показує нам жертвування Ісаака. Так, як цілий іконостас вказує на важливість святилища - місця жертви, ця невеличка ікона має вказати на ту велику жертву, яка відбувається у святилищі кожен день, де з любові до людського роду Христос Спаситель жертвує себе добровільно. Інший старозавітний сюжет, який можемо побачити у кожному ярусі іконостасу, свідчить про вигнання наших прародичів Адама і Єви із раю. Ця ікона містить також символічний зміст. Бо святилище - це місце перебування правдивого Бога, а там, де перебуває Бог, є і радість, щастя, спокій. У людському розумінні - це місце блаженства, тобто рай. Метою цієї ікони є застерегти людину від того, щоб своїми ділами, подібно як наші прародичі Адам і Єва, не позбавити себе участі у житті із Богом. На іконі зображений херувим із вогненним мечем, який проганяє першого чоловіка з жінкою із раю. Однак у сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння. І, коли приходить Він (Господь) до нас через Євангелію, а головно, через св. Причастя, інколи людство не слухає його слова і не причащається його Тіла і Крові. Тим самим проганяє себе із раю, позбавляє себе блаженного місця і життя. Цей старозавітний євангельський сюжет показує розгубленого і заляканого Адама, вказує нам усім на гіркоту життя без Бога, на наші терпіння і страждання, а також на смерть як наслідок нашого небажання життя у Бозі.
Завантажити реферат